Пишу відгук на "Будинок під номером 23" Яніни Фенікс на марафоні Тетяни Гищак.

Це коротеньке оповідання,всього 4 сторінки, заявлене як “психологічний хоррор”. Спершу яскраво-меланхолійно описаний старий занедбаний будинок, що колись був окрасою міста. Тут вже немає цілих шибок – але в дитячій кімнаті ще лежать іграшки, в бібліотеці – вкриті пилом книги, а на кухні досі пахне чудовими яствами. Одного дня до цих стін приходить чоловік – який надто добре пам’ятає, що тут було… 

Дії та роздуми героя здалися мені схожими на марну спробу опанувати жахливий спогад. Коли щось з минулого, з часів, коли людина була беззахисна та безпорадна, болить так сильно, що вона воліє перетворити гріх на заборонену насолоду, страждання – на вибір. Бо це дає хоча б ілюзію контролю, дозволяє не визнати себе жертвою – що для декого може бути “рятівною брехнею”.