Редагування завершено

"Землю Гарантів. Триб часу" відредаговано!

Сюжет змін не зазнав, а з текстом довелося добряче повозитися. Тепер мій внутрішній перфекціоніст нарешті може заснути, а на його місце виходить авторка, яка вже давно мала почати писати другу частину циклу

Хто ще не читав історію, щиро запрошую! Епічне пригодницьке фентезі з м'якою системою магії та власним пантеоном чекає на Вас (безкоштовно)

»——————⋆◦★◦⋆——————«

Глосарій, хроніки, дійові особи й більше в посібнику тут

Робота над другою частиною триває...

5 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Лана Рей
24.01.2026, 20:20:27

❤️❤️❤️❤️

Поліна Ташань
24.01.2026, 20:32:46

Лана Рей, :) ❤️

avatar
Ганна Літвін
24.01.2026, 18:13:28

Який крутий арт!✨️✨️✨️

Поліна Ташань
24.01.2026, 18:25:18

Ганна Літвін, ШІшка може, якщо його задовбати) Дякую!❤️❤️❤️

avatar
MargFed
24.01.2026, 15:29:12

Вітаю!

Поліна Ташань
24.01.2026, 15:42:07

MargFed, ❤️❤️❤️

avatar
Лорена Мар’ін
24.01.2026, 15:23:22

Бажаю натхнення та успіхів з другою частиною ✨❤️

Поліна Ташань
24.01.2026, 15:42:05

Лорена Мар’ін, Дуже дякую❤️

avatar
Asashell
24.01.2026, 14:54:05

Успіху в клопіткій праці)

Поліна Ташань
24.01.2026, 14:57:23

Asashell, Щиро дякую :)❤️

Інші блоги
Вони б мені ще ляльку підсунули…
Хуачжі були настільки безвольними, що не мали не те що власної думки, а й думок узагалі. Звісно, дехто чинив внутрішній опір, але були й такі, як наш Ча-ер: слабкі, зломлені, із опущеними руками... “— Ідеальний омега,
Будеш крекер?
Холод проймав до кісток. Скупе освітлення ніби знущалося над нею, осяваючи змучені обличчя довкола, проте не даруючи тепла. Сімнадцять днів ув’язнення. Сімнадцять довгих ночей без зв’язку зі світом. Цей підвал став
Щира подяка за підтримку!
Щира подяка за підтримку моєї книги! Від усього серця дякую вам за теплі слова, рекомендації та довіру до моєї творчості. Кожна згадка, кожен відгук — це не просто підтримка, а справжнє полум'я, яке надихає творити
Фінальна зустріч: чи прийме вона подарунок знову?
Вітаю! Сьогодні ми знайомимося з фінальною сценою твору Покликані У цій сцені ми бачимо останню зустріч і розмову брата та сестри. Ми бачимо, як Вікторія віддає Віктору його подарунок — золотий кулон. Спойлер: запам’ятайте
Безмежна вдячність кожному! ☺️ ♥️
Напевно, кожен розуміє, як без підтримки важко. ♥️ Мені пощастило: на Букнет у мене є підтримка! ☺️ Тому в цьому блозі хочу подякувати кожному, з ким мені пощастило познайомитися, зокрема: Анні Лір, Еларен
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше