— Ти ж не просто так опинився на тому складі, — сказала вона. — Хто тебе туди направив?

Тимур мовчав кілька секунд.
— Старий знайомий. Сказав, що це «чистий» підробіток. Я повірив. Помилився.

— І тепер цей знайомий або вже мертвий, або дуже хоче, щоб мертвим став ти.

Фари чорної машини з’явилися знову — тепер ближче.

— Вони не хочуть нас зупиняти, — сказав Тимур. — Вони хочуть подивитися, куди ми їдемо.

— Нехай дивляться, — кинула Лада і різко звернула на другорядну дорогу, де навігатор здався б і мовчки помер. Хвіст зник.

Будинок з’явився несподівано — стара двоповерхова дача серед голих дерев, без світла, без паркану, ніби нікому не потрібна. Вже був вечір. Вони їхали довго, мабуть, це сусідня область. Лада загнала машину під навіс, вимкнула двигун і кілька секунд просто сиділа, слухаючи, як холоне метал.

— Чий це дім? — спитав Тимур.

Небезпечна близькість набирає обертів! Запрошую зануритися в світ полювання, випадкових невипадкових зустрічей, моторошних моментів, і, звісно, палких почуттів!

Кермо має бути зліва, звичайно, але щось ші мені не завжди правильно робить..))

Дякую всім за підтримку!!! Вже 30 підписників - мені дуже приємно! ❣
Я намагаюся підписуватися на всіх навзаєм! Ви прекрасні!