Блог на підримку Іри Майської

Іра неспішно зайзла у кав'ярню. У ту саму де нещодавно була Богдана. Вона обрала затишне місце у дальньому кутку і замовила собі запашну каву. Вона посміхалась, бо відчувала певний скепсис та іронію. щодо нещодавниї чуток, які ширилися Спільнотою Авторів.

Наче, якщо зайті у кав'явню " Аромовсесвіт", замовити велику чашку найсмачнішої запашної кави, та переглядати в хаотичному порядку власні твори, то може з'витись якийсь міфічний Адріан, який ззовні схожий на чорта з жахливих снів, але сам себе називае Автором, і він забере тебе уві сні у якісь дивні світи. Іра  знов усміхнулась тим чуткам, зробила ковток дійсно надзвичайно смачної кави і вирішила зробити саме так як і розповідали. Вона відкрила додаток на телефоні і вібірково почала переглядати власні твори. Перші, які їй потрапила  перегляду були

" Я тебе не зраджу"

потім " Не йди"

далі " Зведена зараза"

і останім твором був " Мій фіктивний рятівник"

Вона знов зробила ковток кави і посміхнулась сама до себе." Ну от  і все! Я переглянула хаотично свої твори. П'ю каву, і нічого! Мабуть єдина зернятко правди у тих чутках, те що кава дійсно смачна. МАбуть власники тої кав'ярні ті чутки і розпускають" Неочікуванно для себе Іра відчула легку сонливість. Вона позіхнула і намить заплющила охоплені дрімотою віки. І в тоже мить легку приємну вуаль сну розхізвав гучний гуркім двигунів мотоциклів. Іра скривилася і подивилася у вікно. Там їхала колона байкерів з гучним ревінням хижих моторів

" Ну як можно на ціх двуколісних монстрах кататися! От автомобіль, то інша справа...Хоча...Якби хтось її прокотив, та ще й колі людей яким вона довіряє, тоді б..ТОдіб можно біло відчути той драйв.." І в туж міть , прямо на її очах простів дивним чином почав викривлятися, наче завертаючись у воронку, а  потім миттєво луснув і замість вікна і дороги був неосяжний космос з якого легкими хвилями її обличчя торкався крижаний мороз. А посеред цього космосу на футуристичному байку сидів...той самий славнозвісний демон..

Іра широко розплющила очі і тихо промовила:

-" Боже...То це правда..Ти той демон Адріан?". Той посміхнувся і весело відповів:

- " Ну не знаю, Пані як демон, але Адріан точно! Дивіться Пані, як не дивно, пролітаючи мимо відчув що простір поряд сам бажає змінитися на байкерський мотив. Як я розумію, то був Ваш посил у Всесвіт? Доречі , вибачаюсь Пані, Ви вже знаєте моє ім'я, дозвольте поцікавитись як звучить Ваше?" Іра вже взяла себе у руки і гордо відповіла:

- " Мене звати Ірини, Пане демон Адріан" Адріан знову посміхнувся і сказав:

- " Приємно познайомтись Пані Ірина. А скажить, Пані, чи не бажали б Ви покатитися на мотоциклі Всествітом?" Іра дрогнула лівою бровою і трішки піднявши  голову відповіла голосом у якому відчувався легкий наліть сталевої відмови:

- " Вибачте, Пане, але я не катаюся з незнайомцями будь де! Будь то людина, чи демон, Всесвіт чи місцеві околиці! Тому, прошу Пане!" Адріан усміхнувся і весело сказав:

- " НУ, щож Пані Ірина. Я гдаю знаюдуться люди яки зможуть Вас вговорити на цю подорож" . Те, що почало відбуватись дійсно було шоку подібно. Один за одним за Адріаном у незвичайних космічних костюмах почали з'являтися герої її власних творів, які вона переглядала...

Вона не могла в це повірити...Але вони були справжні, живі. Вони  посміхалися до неї і машучи руками гукали:

-" Господака наша! Давайте! не бійтися! Не пожалкуєте, ми вже каталися з Адріаном, це неймовірно! Не бійтися! Це буде цікаво!" Як же Ірі в цей момент забажалося провети гарно час із своїми власними персонажами..Аж сльози на очі трішки навернулися. Вон сумно промовила:

- " Але...я ж не готова, мої ви любі..У мене ж не має такого..такиї костюмів..Але я так хочу з вами!" Адріан засміявся і сказав:

- " Ну так це взагалі ж не проблема, Пані!" Він клацнув пальцями і Іра вмить опинилась одягнена у космічний байкерський костюм. Адріан простягнув їй руку питаючи:

- " Так, що Пані? Їдемо?" Іра весело випорхнула зза столу тримаючись за руку Адріана викугнувши:

- " ТАК!!!" - вона вскочила позаду Адріана і вони вмить, наче вітер помчали Всесвітом, залишивши Землю десь позаду...

Невдовзі до них приєдналися песонажі її книг

І вони, пришвидчившись радісно помчали всесвітом!

Адріан голосно вигукнв:

- " Друзі! Перша зупинка Поле Астероїдних Квітів!" Всі голосно відповіли :

- " ТАК!!!"

Це було неймовірно! Посеред одиногого астероїда був цілий сад дивовидних квітів. Іра зачарована ним любовалася, поки вони проїджали повз. Адріан вигукнув:

- " Наступна зупинка, Зоряні Лебеді!"

 Це ще більш неймовірно!! Іра затямувавши подих спостерігала, як в темних глибинах всесвіту у надзвичайно мальвничому озері мирно і граціозно плавали чарівні птахи...Адріан знов заволав:

- " Друзі пропоную зазирнути до Королівства Алмазного Небосхилу! Не проти?"

- " Ні! Не проти! Їдемо!!"

Що то за місце було таке Іра не зрозуміла, але вона відчула як неймовірна чиста сина почала текти крізь неї, коли вони разом спостерігали за тим дивовижним світом. " Може...я відчуваю ...магію" Подумала про себе Іра. Тим часом Адріан обернувся до всіх і сказав:

- " А зараз я пропоную підняти трішки адреналіну. Ніхто не проти заглянути на Кладовище Богів? " Вті дружно і радісно кивнули гукаючи у відповідь:

- " ООО!!! ТАК!!! Чудова ідея!!!"- ТІльки Іра подумла, що це якось лячно звучить як вони вже опинилися на Кладовищі Богів...І це дійсно було лячно!

Вона тільки почала розивлятись велетенську жахливу постать з жовтими очима як Адріан заволав:

- " Дідько!!! Друзі гадаю нам час свалювати! Тут кужляє корабель Зоряних ПІратів!" Іжа жахнулась почувши це, а ще сильнише її ожопив жах, коли вона побачила той корабель, який вже почав їх атакувати

 Але завалося, що це лякає тільки її. Інши весело сміючись розвернули свої мотоцикли і пришчуючись почали віддалятись від того жахливого корабля. Адріан:

- " Друзі не бійтеся! Ви під моїм захистом! Вас ніщо не поранить!"

Йому радісно відповіли:

- " Так! Ми знаємо, друже! Дякуюємо!" І воні прискорившись полишило той піратський корабель позаду..

Відірвавшись від піратів Адріан сказав:

- " Ну, що ж друзі. Гадаю нам треба відвезти нашу Пані на Землю! "

 Наближаючись до Землі Іра, знов відчула легку втому...і на секунду заплющила очі. А відкрисши їх вона знов опинилася у тому ж самому кафе. Вона обертала голову в боки не розуміючи, чи то сон був, чи примара...але прстивши голову вниз її здивуванню не було меж. У своїх руках вона тримала Зоряний Байкерський Шолом одного зі своїх персонажів....