Привітики, мої дорогі читачі! ❤️☺️

Сьогодні я до вас із маленьким спойлером до розділу, що вийде о 00:00. І, ого-го, у ньому починаються ревнощі Захара Влащенка… 

Він нахилився ще ближче, губи майже торкнулися мого вуха, голос став низьким, хрипким, ніби він стримував себе з останніх сил:

 

— Навіщо ти дозволила йому поцілувати руку?

 

Не встигла я відповісти як...

 

Чоловік різко й боляче стиснув мою руку та відвів подалі від людей — у порожній коридор із тьмяним світлом бра. Там він схопив мене за підборіддя так сильно, що пальці вп’ялися в шкіру, і я відчула: ще трохи — і залишаться сліди.

 

Змусив підняти голову, щоб я дивилася йому прямо в очі.

 

— Ти моя. Зрозумій це раз і назавжди. Кожен раз, коли інший чоловік бере твою руку, цілує її, дивиться в очі довше, ніж треба, шепоче щось «невинне», сміється над твоїм жартом чи просто стоїть близько — це не просто увага. Це прелюдія.Вони всі починають однаково: ніжно, чемно, з посмішками. А потім...

А що було потім — дізнаєтеся вже в «Моя. Без умов» 

Бажаю всім чудового вечора і гарного настрою! ❤️❤️☺️