Друзі, сьогодні діє знижка на мою  щойно завершену книгу про фіктивних наречених - "Наречена з минулого"! Сьогодні  до півночі ціна буде мінімальною, вже завтра книга стане дорожчою!

Тая отримує запрошення на весілля коханого, який її зрадив. Ну що ж, попросить друга дитинства зіграти роль свого нареченого...

— Ти дійсно хочеш піти зі мною на це весілля? — здивовано перепитала вона. — Ти ж зірка і все таке…
— Так, я зірка і "все таке", — погодився я. Трохи злило, що вона робила вигляд, що не сама щойно мене на це все розвела. Але я цього не показував. — І цілком можу сходити на чиєсь весілля. Чи я вже не людина, якщо зірка?
— Але якщо я просто прийду з тобою, як друзі, не буде такого ефекту, — протягнула Тая. І раптом її ніби осяяло. — Ти зможеш сказати, що ти мій хопець? Щоб Іллі було некомфортно. Хай думає, що це він лузер, а не я!
 

УРИВОК ДЛЯ ВАС:

Відчинила двері і тільки хотіла вигукнути: “Привіт, ти мене не чекав?” — але слова вмить застрягли в горлі. Бо Ілля дійсно був у ліжку, але не сам, і нудно йому не було. Поряд з ним лежала якась білявка з великими губами —  певно, їй і належали ті туфлі, які я через свою наївність прийняла за подарунок для мене. Решта одягу білявки вперемішку з одягом Іллі була розкидана по кімнаті. 

— Тає? — здивовано запитав Ілля, натягуючи на себе ковдру. — Чому ти тут? Ти все не так зрозуміла… 

— А як я мала зрозуміти, поясни? — на моїх очах вмить закипіли сльози. — Ти збрехав, що хворієш, щоб зраджувати мені з цією… — я не могла підібрати слова і лише ковтала повітря ротом, як риба, що опинилася на суші. 

— Ти казав, що вже кинув те дівчисько! — тепер вже в розмову вступила білявка. 

— Катю, я не встиг… — тут же "перевзувся" Ілля, звертаючись вже до білявки. 

— То скажи їй зараз, що кохаєш мене, — вона продовжувала демонстративно не звертати на мене уваги. Так наче я й не жива людина, а якийсь предмет інтер’єру. 

Я дивилася на Іллю, марно очікуючи, що він щось пояснить, скаже, що це була помилка, що насправді він кохає лише мене. Хай би та нахаба фарбована отримала по заслугах! Але Ілля мовчав, і вираз його обличчя був невдоволеним, я зрозуміла, що невдоволений він мною, що я приперлася сюди без попередження. 

Я повернулася і вийшла зі спальні, розуміючи, що мені немає тут більше чого робити. Поки йшла до виходу, сльози застилали очі, здавалося, що все моє життя закінчилося, мене охопив відчай…

Хочете знати, що було далі? Читайте книгу "НАРЕЧЕНА З МИНУЛОГО" тут!  Увага, знижка діє лише сьогодні до півночі, тож не відкладайте покупку!