МІнІ-ПрезентацІя

Доброго дня. Сьогодні ми тут зібралися по причинах презентації моєї книги Дивом живий з циклу Той, хто бореться. Це перша книга з циклу. Щодо продовження, то воно вже є написаним наступними двома рукописами, більшими рукописами. Я довго не хочу вас затримувати, тому розповім коротко про наступне:

Про себе як людину

Описати про шлях письменництва.

Описати про цикл

Плани щодо індустрії, яка виросла роками міркувань.

Скажу що я сам проживаю в Дрогобичі з самого народження, вчився в другій школі до одинадцятого класу та оцінки були хорошими, сам, якщо говорити про направленість, то більше математичний хист в мене був розвинений. Але і інші предмети розумів. Також пам’ятаю, що коли була контрольна з історії, то цілий день після школи готувався до завтра, навіть доходило, що вночі книжку дочитував, бо треба повторити матеріал. Для мене не все було зрозумілим можливо одразу, якщо це говорити про нову тему, але я старався проникнути в суть та зрозуміти основи закладеного, пізніше я нарощував те, що говорилося на уроках і якщо це математика чи фізика, хімія, то вивчив формули і розумів як вони працюють, а далі розв’язував задачки. В дечому це для мене було складанням конструктора. В дитинстві я лего складав і любив експериментувати з тим, що можна скласти, зібрати. Пам’ятаю, що в 9 класі було креслення. Спочатку не зрозуміло, але подалося і зацікавило. А вчитель з трудового навчання по металу раз зіграв зі мною в партію в шахи. Я нібито переміг, але він сказав на те, що я з флангу обійшов і поставив шах і мат, що непомітив. І він повернув ходи і далі дотис мене, бо моєю стратегією було тримати оборону і по ході реалізовувати шах і мат. Мені повезло, що вчитель не відволікся на мою стратегію і не вичислив швидше, але шах і мат я поставив. Загалом любив грати в шахи і коли були студентські роки, то онлайн виігрував в сильніших гравців які на платформі мали багато балів через попередні перемоги. Далі розповім, що вчився в дрогобицькому універі на вчителя трудового навчання бо обидва діди буди столярами, прадідо був столяром, завершив Краківський університет, а так як мене манило ще з дитинства попрацювати за станками, то я пішов по цьому напрямі. В Універі на першому курсі була нарисна геометрія і я один з потоку найкраще справився, назбиравши 91 бам з 100. Викладач був суворим дуже. Так я через любов до креслення в подальшому заробляв собі гроші. Можна сказати, що це була моя перша робота.

Але не все так добре було на четвертому курсі. Я отримав травму голови і подався силами попри те, що фізично займався тернуваннями, але те, що я наростив дало мені базу і фундамент до сьогодні, на тих силах я працював з 2017 року на теренах письма, виписувався, писав та редагував, нарощував ідеї, планував масштаб, що в 2025 році я задумався за індустрію навколо свого написаного. А це ігри, книги та фільми з серіалами. А ще маю бажання додатково супровідні товари виробляти як футболки, зошити чи горнятка з емблемою герба, прапора та персонажа. І думаю, що це стало мені можливим завдяки проглянутим фільмам та серіалам в період реабілітації. Мабуть 1000 годин перегляду було сукупно. Це вагомо склало розуміння складати історію.

Але ж як я почав писати? На початку весни 2017 року я зустрів дівчину, з якою гуляв в компанії. Вона щось сказала про написану книгу кимось зі знайомих і мене то зачепило, бо я не написав жодної на той момент. І так почався шлях письма від тоді до зараз. Бували перерви творчого вигорання, але маю зараз три рукописи, 400 тисяч слів написаних з готового, а десь 500-600 тисяч загалом, якщо рахувати чернетки, і в кінці 2025 року знайшов можливість отримати грант на книги від держави, поки готуюся.

Я один раз проходив курс письма від Літосвіти – два дні по 8 годин, отримав диплом. Був наступний курс письма на три місяці. Загалом що я отримав, то це було розширення свідомості письменницької, зацікавленість в тому, а як же ж так цікаво писали до мене, що література декотрих виходить на перший план по озвученні поміж інших. Цікавився та допитливо збирав свою базу та методи зі способами письма. Це був мій персональний ріст. А в 2020 році я подумав що пора видаватися. Підготовка відбувалася під керівництвом наставника одного і наставниці. Але редактор як він говорив: як риба в сіті, пробирався крізь текст. В мене ще тоді було наївне бачення, що наставник замість мене перепише і я буду видавати. А виявилось, що то моя робота доопрацьовувати. і коли вже можна було віддавати рукопис в видавництво Дім химер, я дав задню і захотів за власний кошт видати, бо до мене був один приклад автора, котрий заробив 8 мільйонів на одній книзі. Його звати Ананьєв Валерій. Книга: Сліди на дорозі. Але я не врахував його медійності та пропіареності.

Натомість видав 100 примірників, дещо подарував, дещо продав, дещо на розіграш подарував, а тоді вже було про війну в реальності. І саме цікаво, що в моєму світі йшлося про війну, а пізніше сталася реальна. І я в перший день пішов записуватися на фронт. Але мене не взяли, бо 3 група інвалідності. Натомість шуршав в тому що міг. Письмо відійшло на другий план, щось дописував коли не коли, але вже не так багато. Загалом мене травмував перехід від книжкової війни в реальну.

І ось що я виокремлю, то те, що написане в моїй книзі написаній і надрукованій  та тому що я написав але не видав, було оживлено якимось способом. Мабуть то було зроблено через попереднє прочитання тими, хто акцентував тези про майбутнє в книзі, необхідність захистити майбутнє та важливості Вищої Мети. А в книзі ворогом є загарбник зі сходу, як і в реальній війні росії проти України.

Про що же йдеться в написаному? Боротьба, яка дає з часом свої плоди та результат. А так як герої будують спочатку фундамент самих себе, а пізніше йдуть воювати та захищати, то відбувається якісний супротив ворогові. В книзі йдеться про останнього з роду провидців, котрий повинен був появитися як говорилося тисячоліття тому провидцем Айвенсом. І початок книги говорить про саме появу того, хто мало не присмерті вимовляє чотири провидіння і його охороною займаються вже інші, бо він на грані між життям і смертю. Але вже пізніше, коли вступає в столиці дот лав першокурсників себто Академії, він твердо вирішив захищати так, як захищали його. Його внутрішній дух від посвяти в учні Академії міцніє. І як саме міцніє я хочу описати в четвертій книзі, бо дана книга складається з двох таких частин: обживається герой в столиці, стається подія нападу на нього вдруге, коли він прийшов до свого дому, та друга частина, коли він вже дорослий і вступає в загін воїнів спеціального призначення – себто розвідка в дії. І весь його шлях до того оповитий таємницями бібліотекарів, а ним він пізніше стає. І з новою силою він по новому в бій. Він стає не активним щодо державного питання та дальшої служби в рядах воїнів, але стає на шлях виконання чогось більшого, бо за його вірою, то його на початку книги спасла Вища Сила.

Також скажу, що в героя Ландеріана є дівчина, яку йому пророкували також. Спочатку вони не так дружать як ворогують, але пізніше все-тики сходяться разом. Але він не полишає того, що необхідно пронести ношу відповідальності за інших, за те майбутнє, яке підростає, якого всі чекають. І ще одним чим він завдячує, то це є повага та подяка предкам, які своїми зусиллями дарувати можливість народитися та навчатися в Академії, не допустити загарбання ворогом та нести вогонь світла далі нащадками.

Що ж далі? Я готуюся з трьома рукописами отримати грант щоби продавати ті рукописи, але і плану4ю ще писати, бо історія не завершена. Вона себто в окремому просторі подіями розгортається, а пізніше виходить на нові терена і там вже за моїм планом сукупна кількість героїй з ще ненаписаного будуть вступати в битву серйозніших складностей. А загалом це так як я рахував, то можна понад 50 книг написати, поділених на цикли. А писати можна і всі 150 книг якщо розмахнутися на більше з допомогою інших письменників.

Також я планую ігри розробляти за мотивами книг. В третьому рукописі є матеріали, які говорять про тисячоліття тому від часу подій в першій книзі. І в основному буде йтися про бібліотекарів, сила яких передається від одного іншому. А в них є послідовники. Це як директор та працівники.