Трохи альтернативної історії (нам вона дуже треба)

Поки у Давосі знову торгують нашими життями.

Я пропоную прочитати трохи альтернативної історії з Злочин і кара (РАХІВНИЦЯ МАГІЇ)

Париж зустрічав делегацію України на найвищому рівні, коли шатл приземлився біля Єлесейського палацу до нього розгорнули червону доріжку, з двох сторін доріжки вистроїлися військові в парадних мундирах, їх зустрічав президент з першою леді. Іра йшла першою, за нею офіційні представники. Перед палацом було багато журналістів, вони зупинилися для спільної фотографії, хвилин десять постояли привітно всім помахали, по усміхалися, але жодних коментарів та об'яв не робили.

Велика зала з круглим столом, де вже всі очікували тільки на Україну, була заповнена першими особами Великої сімки, їхніми помічниками. Журналістів в залі не було, значить боялися, щоб знов їх не опустили перед всім світом. Привіталися та сіли до столу. Розмову розпочав президент Франції, відомий перемовник:

– Ми дуже раді, що ви прийняли наше запрошення, Франція має честь приймати в гостях представників Великої сімки та представників України. Бажаю нам всім плідної роботи, на благо наших країн. У нас сьогодні на порядку денному світова безпека та загроза третьої світової війни, криза на нафтовому ринку, розвиток нових технологій. Хто бажає перший висловитися? Пане президент США, маєте що нам запропонувати, як найсильнішій країні?

–Так. США пропонує укласти договір про спільний захист наших держав від недружніх нам країн, створити новий безпековий клуб найсильніших країн світу. А також знизити ціни на нафту і починати спільний розвиток технологій - виголосив президент США.

– Цілком слушно, я підтримую таку пропозицію, - добавив канцлер Німеччини.

–  Японія має альтернативні пропозиції, як щодо накладення санкцій на Росію та Китай, за розпалювання війни.

– Ми вже на Росію скільки санкцій наклали і що з того. Санкції на Китай - це погана пропозиція. У нас дуже великий товарообіг з ними. Маємо шукати інші варіанти. Ось наприклад Україна могла б поділитися нами своїми оборонними технологіями, – цю ідею запропонував прем'єр міністр  Великобританії, Іра усміхнулася про себе,  дивно навіть півгодини не змогли зробити вигляд, що їх хоч щось турбує окрім оборонної технології України. Але вона змовчала, і також поглядом заборонила відповідати делегації. А прем'єр міністр  продовжив, – Ми три роки допомагали зброєю, фінансами,  ваші біженці проживали в наших країнах за наш рахунок. Ми б хотіли отримати від України компенсацію за все. Я думаю мої колеги такої ж думки.

–Так, я про це говорю вже кілька місяців. Ви нам винні, і ми не збираємося вам це просто так дарувати. Скільки вкладалися,  а по закінченні нічого не отримали. Та ще й були змушені оплатити за меморандумом, – президент США вже майже закіпав. Іра кивнула головою,  і  президент України  спокійно і виважено відповів.

– Ми очікували на ваші претензії, тому підготували для вас свої пропозиції. Прошу візміть ,- і він передав по колу папки для кожного представника Великої сімки та продовжив – у теці ви знайдете наші пропозиції, зараз я вам коротко опишу їх. Отже , ми повертаємо ваше озброєння,  яке нам більше не потрібно, також ми повертаємо вам усі кошти, які були надані нам під час війни, а також ми порахували скільки грошей було витрачено на утримання наших біженців і готові їх відшкодувати. Для цього потрібно підписати надані вам угоди.

Всі замовкли, втупилися в документи, до них підійшли помічники. Потім всі взяли паузу та поросходилися по кутках,  щоб обговорити договір. Іра вже розуміла їхню реакцію, але була готова до бою. Бо зараз буде її черга довести всім присутнім та й усьому світу,  що не буває злочинів без кари. Повернувшись за стіл, у всіх на обличчі було написано, що вони не готові таке підписати. І дивилися вони на Іру, бо розуміли, що угоду готували її юристи. Першим зважився запитати президент Франції:

– Ви хочете відкритий трибунал? І як ви собі це уявляєте? Ми ж не поїдемо в Росію, щоб їх там заарештувати,  це неможливо виконати. Приберіть цей пункт з угоди. Пані Ірино,  я так розумію, що це ваш юрист складав угоду,  бо навіть і вхопитись немає за що?