— Це не провокація. — Я витримав паузу. — Це… як би тобі пояснити, щоб ми знову не стали ворогами. Я просто коментую те, що відбувається. Як мистецтвознавець. Перед… доволі неоднозначним, але неймовірним твором мистецтва.
Зніяковіла. Не чекала. Обмірковує.
— Неоднозначним?! — її брови злетіли вгору від награного обурення. — Тобто тепер я ще й арт-об’єкт сумнівної якості?
Ну, чому ця дівчина не може фліртувати за всіма правилами? Це надто збуджує…
— Це був комплімент, Уляно, — невинно уточнив я.
Новицька скупо всміхнулася, схрестила руки на грудях і відкинулася назад, змірявши мене поглядом, яким зазвичай оцінюють ступінь безнадійності пацієнта.
— Пікульський, ти взагалі розумієш, що за кожної нашої зустрічі поводишся, як самовдоволений хам?
— Звісно, — кивнув я, навіть не заперечуючи. Я був готовий визнати що завгодно, аби ми продовжили наше знайомство в більш інтимній атмосфері. — Але ж ти чудово знаєш, чим це зумовлено?
— Чим? Ти любиш, коли дівчина кусається, чи що? Просто ніяк не можу збагнути, навіщо тобі я, якщо, м’яко кажучи, я не вписуюся в модельний ряд твоїх… ем… візуальних уподобань, — Новицька багатозначно дивилася на мене.
— Тому, Уляно, — я посунувся ближче та відверто відповів, — що ти стоїш значно вище за них.
2 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
Увійти❤️❤️❤️❤️
Лана Рей, ♥️
♥️♥️♥️
Кира Першина, ♥️
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати