Блог на підтримку Богдани Малкіної

Богдана відпочивала у затишній кав'ярні, насолоджуючись надзвичайно запашною кавою зі щойно спеченим ломким круасаном.

Вона перебувалал у стані світлої ностальгіі згадучи свої емоціі які виникали під час створення романів. Вона  переглядала свої твори і тендітно посміхаючись пригадувала, як разом із власними героями преживала кожну подію, кожну ситуацію...Першими з романів, на які впала її увага були:

" Полювання на викладача"

" Парі на ботана" 

"Не твоя кішка"

та " Парі на мою гордість"

Надкусивши ще теплий круасан, та запиваючи його  смачною, трішки терпкою, з ледь помітним гірким присмаком кавою, Богдна ще більше посміхнулась." Мої ж любі, дорогі герої...Скіль ж я з вами пережила..Наче декілька життів..Дякую вам усім...Як би я бажала зустрітись з вами усіма вживу, та поспілкуватися...Почути ваші голоси не у свої голові, а в реальності.." І міркуючи про це, поставивши чашку з кавою потягнулась знов за круасаном. В цей момент кав'ярня ледь здригнулась, але Богдана відчула це. Вікно навпроти неї різко відчинилося назовні. Але замість того, щоб впуститивсередину кав'ярні крижаний подих січневою зими, розчинене вікно демонструвало за сою глибинний яскрвий Всесвіт посеред якого стояло страхітливе створяння, яке нагадувало людини але з крилами, рогами, одягнену у чорний смокінг, котелок та незвийною тростиною у руці. І ця істота дивилась своїми палаючими блакиттю очима прямо на Богдану. Вона заклякла на місці від цієї абсурно-жахливої картини..

А істота промовила, громоподібним голосом звертаючись до Богдани:

- " Вітаю Вас, Шановна Пані! Вибачте, що так безцеремонно увірвасвя у Ваш Світ, але коли мандруєш крізь Всесвіт Світами різних Авторів. то трішки важко нормально пригальмувати. Доречі, де мої манери..Вибачте Пані. Дозвольте відрекомендуватись. Мене звати Адріан. Адріан Анжелворд. Дозвольте поцікавитись, як звати Вас?" - Богдана все перебуваючи в шоці сиплими голосом промовила:

- " Господи, що ти таке?"- Адріан трішки скривився, і  почухавши підборіддя пальцем відповів:

- " Ну от так кожного разу. Як вперше бачать, так що я таке..Пані я не " таке" Я такий самий Автор як і Ви. Ми з Вами колеги. Тож дозвольте дізнатися і Ваше ім'я"  - Богдана невпевненно відповіла:

- " Мене звати Богадана..Пане?"- Адріан усміхнувся і весело відповів:

- " Приємно познайомитись колего, Шановна Пані Богдана. Хочу зауважити, що Ви створили досить сильне  та стабільне Творче Сяйво. Я полюбляю роздивлятись Творче Сяйво інших Авторів. От я пролітав собі повз, та побачив дуже силиний яскравий творций потік, тай вирішив зазирнути та на власті очі подивитись і на те сяйво і на Автора, який то Сяйво створив. І залишився задоволений тим,є що побачив!"- Богдана тріши насупвшись та більш впевненим голосом промовила:

- " Тобто...Пане, ви не збираєтесть мене ..з'їсти чи викрасти? Лише познайолмитись та подивитись мою творчість? " Адріан впевнено кивнув і відповів:

- " Саме так, Пані. Мені дуже подобається ця унікальна здібність - Створення Нових Світів Власноруч. І її завжди цікаво спостерігати у інших. Ну, щож пані, мені вже час мандрувати далі. Приємно було з Вами познайомитись. Бажаю Вам Нестримного Творчого Потоку!" І сказавши це почав розвертавтись, але в наступну мить рвзко обернувся і з легким відтінком провини, що на обличчі, що в голосі промовив:

- " А..ще..Вибачаюсь Пані заздалегідь...Справа в тому, що коли я раптово вриваюся у Світ Автора, в ньому відбуваюся певні...зміни у відповідності до внутрішньго стану самого Автора. Але зазвичай, то не довго тягнеться. Вибачте.."- Очі Богдани широко розкрилися, і вона схвильовано вгукнула:

- " Зміни? Зі мною щось станеться?" але в наступну мить як вона моргнула, вона вже усідомиоа себе, як  Прекрасну Принцесу в оточені Галантних ковалерів, які лагідно вигукували її дивно-приємний титут: - "Принцесо та Володарка Серцевої Квітки.."-

Вона відчувала радість та щастя. Вона озирнулась і зрозуміла, що знаходиться у Королівському палаці, під час Королівського Балу. Але в ту сама мить вона і застигла, широко розкриваючи очі...На балу, серез бузліч гостей, у веселих тацях кружляли..ГЕРОЇ ЇЇ ТВОРІВ...

Богдана стрімголів побігла до них. І не стримуючи радісних емоцій вигукнула:

- " Боже! Божечки! Ви живі! Ви справжні! Я не може в це повірити! Боже я вам всім так вдячна! Як же я бажала з вами зустрітись!"  Персонажі її книг, щиро посміхаючись оточили Богдану радісно вигукуючи:

- " Вітаємо! Це ми дякуємо!

- " А ми як бажали з тобою зустрітися та поспілкуватись!"

- " Фантастика! Це з наша люба Автрка!!!"  В цю мить, за спинами персонажів, виникла пстать Адріана. Богдана помітила його і сжавжи голову у плечі стривожено вимовила:

- " Пане Адріан, ви  знову з'явилися? Ви...Ви оживили мою мрію, щоб зруйнувати і відібрати її у мене..Як справжній демон?"

Адріан щиро посміхнувся і радисно відповів:

- " Ну Ви, що Пані! І в думках такого не було. Просто я так собі поміркував, що не кожного дня на Королівському Балі можно побувати. От і вирішив теж приєднатися! І знаєте...Зараз ми всі дуже добре тут відпочинемо! Зараз ми всі деже добре натанцюємось! Тому Пані...ТАНЦЮЄМО ВСЮ НІЧ!" І сказавши це ,він гулко вдарив своєю тростиною у підлогу! Залу Королівського Палацу охопила гучна ритмічна лірично-романтична музика, яка викликала нестрмне бажання  танців та радісне відчуття всередині! Всі присутні радісно посміхаючись з новими силами поринули у динамічний ритм танців..

Принцеса Богдана Відібравши котелок у дивного Адріана, і одягнувши його собі радісно сміючсь без зупинки кружляла Королівською Залою....

А ніч тільки починала бари у темний полон Королівський Палац, Сяючий Веселою Музикою та Безтурботную Радістю ...

Богдана прокинулась у найпрекраснішому настрої. " Господи...Який прекрасний яскравий сон..І такий реалістичний...От би частіше таки сни приходили..Мої любі герої...Вони ж були такі живі..Такі справжні!" Вона неквапливо перевела погляд на ковдру якую була накрита і від хвилювання та здивування закрила обличчя руками. Поряд з нею на кавдрі лежала та сама рожева сукня у якій вона всю ніч кружляла та той самий котелок, який вона відібрала у дивного Адріана...

Вмить Богдана усвідомила, що все що з нею відбулося був не сон...