Кому цікаво, заходьте

Любомир — не герой мрій. Він не обіцяє вічного щастя. Він не рятує безкорисливо. Його минуле — це рани, які він так і не залікував. І кожна нова близькість лише відкриває їх знову.

Чи можна довіряти людині, яка сама боїться власних почуттів? 

Ця книга не про ідеальне кохання. Вона про: психологічні травми, співзалежність, страх близькості, ілюзію порятунку. І найважливіше питання, на яке немає простої відповіді: чи може зцілити той, хто сам зламаний?

Читати тут: "Зцілений тобою"

 

3 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
MargFed
20.01.2026, 13:43:04

Круто

Тетяна Котило
21.01.2026, 13:26:45

MargFed, Дякую

avatar
Наталия Маляр
21.01.2026, 01:05:38

Дякую, що нагадали про Любомира♥️ треба буде перечитати))) відновити емоції♥️

Тетяна Котило
21.01.2026, 13:26:14

Наталия Маляр, І Вам, Наталочко, дякую, що зазирнули❤️ занудьгувала за своїми героями, мабуть, треба братися за перо

avatar
Оля Пасічник
20.01.2026, 13:24:39

Читала, і книжка дуже цікава, бо саме про життєві ситуації, які часто трапляються в житті.І як їх перебороти ці страхи, які засідають з дитинства. Все це можна черпнути читаючи цю книжку.Тому рекомендую, хто не читав, то беріть в бібліотеку.Книга варта уваги

Тетяна Котило
20.01.2026, 14:12:38

Оля Пасічник, Пані Олю, щиро Вам дякую❤️

Інші блоги
Авторка яка закінчила першу книгу!
Так, це я)) Радію як дитина! Для мене це досі щось нове і мені не віриться як швидко промайнув час з дня старту ❤️ Книга Вже хоче бути прочитана вами! Я читаю усі коментарі та дякую кожному хто підтримав мене! Також,
Маленька перемога вже близько: підтримаємо Леді Ре
https://booknet.ua/book/za-stnoyu-temryavi-b452821 Знаєте, легко бути критиком, коли сидиш по той бік екрана. Але спробуйте самі взяти чистий аркуш і викласти на нього цілу історію, від якої стискається серце. Саме це зробила Леді Рей. Вона написала
✤ Хто зараз починає гризтися як кіт з собакою?✤
Правильно: Кіт і Собака! (хто де, вирішуйте самі) Привіт всім! Сьогодні позапланово - вже зранку, а не о 14:00 - вийшла 3 глава мого "слеш" роману Сад для білого птаха. Арт ви вже побачили (він клікабельний, до речі),
Іноді руки опускаються... Як повірити у свої сили?
Буває, сидиш над текстом і думаєш: ну що за дурню я пишу? Мабуть, я просто не вмію це робити красиво, як інші автори. Одразу хочеться все кинути. А потім згадую Маркеса. Він писав свою головну книгу 18 місяців, увіз у борги,
4 дні до кінця публікації
«...Дійшовши до масивного столу, він не зупинився, щоб звільнити місце. Одним широким, нищівним рухом руки він змів на підлогу все: важкі термінали, папки з досьє, крихкий пластик накопичувачів. Звук їхнього падіння та
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше