Оновлення збірки "Він і вона" + візуалізації

Шановні букнетівці, опублікував нове оповідання "Троянди на пероні" у збірці "ВІН І ВОНА" з візуалізаціями.

Спойлер: "Біля ніг дівчини стояв відкритий футляр для скрипки — старий, із подряпаними кутами й тьмяною тканиною всередині. Монети дзенькали тихо, несміливо, падаючи на дно, змішуючись із кількома зім’ятими купюрами. Табличка лежала трохи навскіс, написана акуратним, але поспіхом виведеним почерком: «На дрони для підрозділу Арсена. Дякую за допомогу»."

"Того вечора вокзал гудів, як завжди. Дарина заплющила очі й упевнено повела смичком по струнах. Зазвучали «Троянди на пероні». Мелодія лунала особливо проникливо і щемливо. Дівчина повністю поринула в музику..."

2 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти

Вітаю з новинкою! Актуальна тема. Бажаю успіху та багато читачів))

Віталій Голуб
20.01.2026, 18:42:57

Людмила Дишленко, Спасибі за вітання і побажання.

avatar
MargFed
20.01.2026, 13:44:01

Вітаю!

Віталій Голуб
20.01.2026, 18:41:56

MargFed, Дякую!

Інші блоги
​шІ - «смерть літератури» чи визволення автора?
​Зараз модно оголошувати ШІ "ворогом номер один". Видавництва пишуть капслоком "ЖОДНОГО ШІ", конкурси банять за нейроарти, а автори пошепки обговорюють, чи можна користуватися допомогою алгоритмів. Але давайте
Перший розділ книги "Зібрані з уламків"
Всім привіт! Дякую тим, хто долучився до мого профілю) Запрошую до прочитання першого розділу моєї книги, який вже опубліковано) чекаю на коментарі і думки стосовно сюжету:)
Міні флешмоб "Вишиванка"
Вітаю! З Днем Вишиванки❤️ Сьогодні долучаюся до флешмобу Крісті Ко і перевдягаю на кілька днів "Приручити порожнечу" в вишиванку. #вдягни_вишиванку Долучайтеся)
Новий розділ + візуалізація до нього!
Ранковий туман огортає маєток Сент-Ендрюсів, ховаючи привидів минулого, які з похмурим задоволенням чекають на крах тих, хто вважав себе володарями. У новому розділі маркіз Керінгтон постає перед вибором, який визначить
Оновлення Срібного ♥️
Я нервово смикаю рукою, намагаючись звільнитись, та він не відпускає. Міцно тримає, ніби боїться, що я зараз втечу. — А що мені думати? - виривається у мене. - Ви мій бос. Ми не повинні були... — І я прекрасно розумію, що
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше