Ніченьки, панове!

Новий розділ омегаверс-роману «Начинка вишнево-пʼянка» вже тут. І це фінальні акорди пісні, на ймення «Пак Чіхьон». Цікаво, чи вийде вона на біс...)

Цитата з Розділ ХХVІ. 1:1

— ПАК ЧІХЬОН! – хтонічно прогриміло у Техьона за спиною.

Навіть товстелезні шибки відполірованого до блиску хмарочоса сполохано задзижчали.

Розгніваний Чонґук двигтів, як вулкан, котрий мав от-от прокинутися й поглинути все живе довкола себе в радіусі десятка кілометрів.
Здавалося, він був готовий убивати голіруч. Не лише Техьону здавалося, Мін Юнґі теж дивився на друга зосереджено, навіть про всяк випадок за передпліччя його притримував.

— Що ти собі дозволяєш? Хто ти така, аби мати нахабство говорити моєму омезі увесь цей бруд?