Як створювалась моя Епічна книга (частина сьома)

Економіка світу: прості потреби як основа складної системи

1. Економіка цього світу не виросла з магії чи імперських указів — вона сформувалася навколо базових потреб будь-якої розумної істоти. Їжа, житло, одяг, тепло, безпека, пересування, інструменти, зберігання ресурсів і обмін інформацією стали тим фундаментом, на якому поступово вибудувались ринки, торгівля та фінансові системи. Поки ці потреби задоволені, суспільства стабільні; коли ж хоча б одна з них порушується, економіка реагує швидше за будь-яку політичну реформу.

2. 

У цьому світі монета — не умовний символ вартості, як у сучасній економіці, а вартість сама по собі. Вона прямо відображає цінність металу, з якого виготовлена, тому ключовими стають вага, проба і реальний вміст матеріалу. Саме через це монети різних країн можуть мати однаковий номінал, але різну купівельну силу: якщо десь карбують «чистіше», а десь додають домішки, ринок це миттєво враховує, і курс між державами тримається не на написах, а на фактичному металі.

 Мідь у дрібному обігу є практично «важкою готівкою»: мідна монета номіналом 50 важить близько 285,78 г, тобто носити великі суми міддю фізично незручно. Натомість золото — концентрована цінність: золота монета номіналом 1 важить лише 2,30 г, але за співвідношенням металів вона еквівалентна приблизно 80,5 г срібла або 5715,5 г міді. Тому золото й працює як гроші великих угод і накопичень, срібло — як «перехідний» метал для серйозніших покупок, а мідь — як повсякденний обіг.

І найважливіше: оскільки економіка побудована на якості та цінності металів, реальна фінансова сила держави залежить від того, наскільки чесно вона карбує монету. Проба, вага і домішки формують різницю в курсах валют, довіру купців, роботу банків і навіть дипломатію. У підсумку гроші тут — це не «домовленість», а тверда матеріальна основа, яка змушує будь-яку економіку грати за правилами фізики й металу.

3. Базові товари і нерухомість.

У таблиці товарів добре видно, як світ «дихає» міддю щодня і лише інколи переходить на срібло й золото. Хліб тримає базу на рівні 1–2 мідяків, овочі та фрукти зазвичай крутяться біля 3–5, а свіже м’ясо вже відчутно тисне на гаманець — 10–20. Далі починається зона «якості й статусу»: сир або мед у рідкісному сегменті легко виходять у 1–2 срібних, а дороге вино може вимагати вже золото — 0,3–0,5. І на іншому кінці побуту стоять великі покупки: зброя в серйозному сегменті гуляє в межах 3–30 срібних, а добрий кінь у коштовному — це вже 20–30 золотих, тобто рішення рівня плану, а не настрою.

А з нерухомістю все ще простіше й жорсткіше: важлива не лише ціна купівлі, а й ціна володіння. У розрахунок завжди входять стан будівлі, матеріали, місце, доступ до води й торгівлі, і обов’язково — витрати на обслуговування: ремонти, охорона, податки, паливо/опалення, утримання двору та господарських зон. Саме тому два схожі за розміром будинки можуть мати зовсім різну реальну “вартість життя” в них. 

4. Зарплата
Від цього «базового кошика» далі автоматично вибудовується й мінімальна заробітна плата: вона має закривати їжу, найпростіше житло, паливо/світло, одяг і дрібний побут, плюс залишати трохи зверху на класичне «ой… знову витрати», яке не оминає навіть найскупіших людей. Бо якщо людина працює, а після хліба й даху над головою в неї лишається рівно нічого — економіка не розганяється, вона просто сумно стоїть у кутку й удає, що це стратегія. Немає попиту, немає дрібних покупок, немає накопичень, а торгівля перетворюється на обмін “візьми й виживи”.

Тому мінімальна оплата тут — не про «жити красиво», а про «жити стабільно»: щоб базові потреби закривалися гарантовано, а невеликий запас дозволяв пережити неврожай, сезонну дорожнечу або раптове «поламалося все одразу». І так, зарплата залежить від рівня освіти та підготовки фахівця — але це вже тема окремої частини, і я її розкрию далі в цій серії блогів.