Це психологічний трилер про поліцейського, який занадто довго дивився в темряву.

Вільям працює у маленькому місті, оточеному лісом. Уже кілька років тут зникають діти. Їх знаходять у річці, понівечених, у мішках. Почерк завжди схожий. Слідів немає. Свідків немає. Лише страх, що повільно вбиває місто зсередини.

Розслідування заходить у глухий кут, а психічний стан Вільяма стрімко погіршується. Безсоння, алкоголь, кошмари — межа між сном і реальністю стирається. Ліс починає снитися. Монстр з’являється там, де його не повинно бути. А найстрашніше — власний син стає частиною цього кошмару.

Ця історія не про те, хто вбиває.

Вона про те, що відбувається з людиною, коли вона занадто довго живе серед насильства, страху і провини.

Тут немає простих відповідей.

Немає чіткої межі між реальністю та галюцинаціями.

І немає гарантії, що головний герой — надійний оповідач.

Це книга про розпад.

Про страх втратити дитину.

Про монстрів, які можуть існувати — або ж бути частиною зламаного розуму.

Якщо вам близькі похмурі, повільні психологічні трилери з важкою атмосферою — ця історія саме для вас.