"Дванадцята й остання" – це перший джаз-роман

Це вайб роману. Джаз, пригоди та кава – це те, без чого роману не було б. Аркадільйон – це його нерв. Його хочеться то відшмагати лавандою, то пригорнути. Милі пусліки, які насправді можуть відстояти себе, однак безсилі проти мисливців. І кохання, що пов'язане кров'ю. Читайте та відпочивайте від навколишньої пітьми. Це перший музичний роман. «Дванадцята й остання» – там, де лунає джаз ????️??

Читай та слухай, як звучить серце Вішфулфельда!

2 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти

Оксана Фурт

18.01.2026, 17:15:52

Дякую. Гарна розповідь, цікаві пригоди, написано з гумором, хочеться читати. З нетерпінням чекала на кожен новий розділ. Автору - натхнення, наснаги й творчих успіхів.❤️❤️❤️

Катерина Ковальчук

18.01.2026, 16:46:01

Книга чудова. Особливо молька з своїми гітярами. Дякую. Рекомендую.

Ляна Аракелян

848

відслідковують

Інші блоги

Магістр Анімарум

Антироман: «скажи, Подруго...»

Якщо Ви готові до розтину ілюзій про «родичів, які бажають добра», «справжнє кохання», «захисників» та «женатиків, що ось-ось розлучаться» без анестезії — читайте мій антироман Скажи, подруго. Тут

Vivien Gold

Новий розділ

Додала новий розділ "На перетині світів". :-) Довгенько писала, натхнення трохи підвело. Але смачна кава та тістечка, творять дива ;)))).

Анастасія Коулд

Візуал ♥️

"Ти будеш моєю і це буде твій вибір" Маленький візуал до роману "Капкан для метелика" Його не буде в книзі, щоб негаяти час з генераціями, тому я вирішила показати наших героїв у блозі. Є оновлення, тож долучайтесь

Катя Губська

Архітектура контролю

✦ Нові розділи вже вийшли ✦ «Архітектура контролю» Станція більше не маскується. Контроль перестав бути фоном — він став дією. У нових розділах історія робить крок туди, де вже немає безпечних рішень:

Магістр Анімарум

Сльози аналітика

Я хочу пам’ятати не лише її зухвалість, а й нашу спільну лють у професії. Ті наші нескінченні словесні битви з бухгалтерією за тендери та бюджети, де ми стояли плечем до плеча. Я пам’ятаю, як ми до хрипоти сперечалися