Вчора сестра подивилась на мене серйозно (це завжди не до добра) і спитала:
«Слухай, а чого в тебе в романах головні герої всі трохи тупуваті?»

Я, до слова, не образилась, але задумалась, бо запитання-то… Філософське!

По-перше, «тупуватість» — явище відносне
Для когось інтелект — це цитувати Канта, а для когось — вивести людей живими з засідки, коли в тебе 30 секунд, мінус прикриття і останній дрон догорає за спиною. 

Мій Рім, наприклад, не сяде з вами обговорювати постмодернізм, зате він швидко зчитає людей навколо, швидко ухвалить рішення в умовах хаосу і втримає на плечах навіть ту систему, яка ледь тримається на доброму слові.

Це не «тупість», а функціональна мудрість і практичний командирський мозок. 

По-друге, я кінець кінцем — жінка (так, хто би міг подумати)

Більше того, жінка з власними вподобаннями. І так, мій типаж — це ведмедик-качок, не обтяжений інтелектуальними муками.  В житті мені подобаються хлопці, які живуть, а не безкінечно думають про те, як правильно жити. Я чесно переношу це в тексти, бо автор — насамперед людина, а не фабрика універсальних смаків.

По-третє, пара з таким головним героєм ламає нереалістичний книжковий шаблон "Мері Сьюха + її Мері Альфач", де крутіші за них тільки яйця на Пасху, а розумніші за обох лише випускники Гарварду з сімома вищими освітами в анамнезі.

Мені подобаються реалістичність літературних стосунків, їхня чисто "житєва" гармонія, логічна продуманість мотивів, правдоподібність реакцій. Тому якщо вона — розумна, рефлексивна, занудно-прискіплива, то він зовсім не зобов'язаний бути ще просунутішим за неї професором усіх можливих наук. Нехай він буде сильним в іншому: рішучість, стабільність, захист, відсутність паніки, навіть коли світ котиться в те місце, з якого ми всі вилізли. 

Дві зануди в парі — це вже якийсь семінар і поле для конкуренції, а закохані, на мій скромний і наївний погляд, можуть конкурувати лише в тому, як сильніше догодити одне одному. 

Тому часом мої альфачі справді виглядають «простішими», але знаєте що? У світі після катастрофи, серед руїн, втрат і страху, я довірюсь тому, хто мовчки зробить, прикриє і все витримає, а не тому, хто блискуче пояснить, чому все погано.

Тепер зізнавайся, якщо дочитав/ла до цього моменту, який у тебе типаж чоловіка? В житті, на папері, де завгодно. Можемо трішки про це потеревенити. 

Окрім того Рім живе на Острові (це постапокаліптичний бункер), якби раптом ти захотів/ла познайомитися з ним особисто, тож запрошую тебе туди 

#постапокаліпсис #психологія #антиутопія