Що для тебе самозадоволення?

Коли ми чуємо слово «самозадоволення», більшість одразу думає про щось дуже конкретне й тілесне, але для мене самозадоволення — це значно більше, це про моменти, в яких ти повертаєшся до себе. Для когось це може бути кава: змолоти зерна самому, повільно, ніби нікуди не поспішаєш, зварити її в турці, вдихнути гіркуватий аромат, сісти й пити маленькими ковтками, поки світ може почекати, це не просто напій — це ритуал, маленьке «я з тобою» для самої себе.

Для когось самозадоволення — гарячий душ і тиша, коли вода змиває не тільки втому, а й напругу дня, чужі очікування, нескінченні «треба», стояти під струменями, заплющити очі й дозволити собі кілька хвилин, де ти не мама, не працівниця, не сильна, ти просто людина, якій можна відпочити.

І так, самозадоволення буває і про тіло, про бажання, яке не треба ховати, про цікавість до себе, про право відчувати приємне не лише «коли хтось поруч», а й коли ти наодинці з собою, це не про заміну близькості з іншими, це про контакт із собою: зрозуміти, що мені подобається, як реагує моє тіло, де мені добре, а де — ні, про прийняття своєї сексуальності без сорому й без порівнянь. Сексуальне самозадоволення — це теж форма турботи, так само, як відпочинок, як теплий душ, як тиша після важкого дня, це спосіб розслабитись, відчути себе живою, відновити зв’язок із власним тілом, яке так часто працює «для всіх», але рідко — для себе.

Бо любов до себе — вона різна, в ароматі кави, у теплі води на шкірі, у тиші під пледом і в дотику, який ти даруєш собі сама, і в цьому теж немає нічого зайвого, є тільки ти — і твоє право на задоволення.

Чи замислювались ви, що для вас означає дотик до себе, і як часто ви слухаєте своє тіло?

А що ви робите для себе сьогодні, щоб відчути себе живими і щасливими?

Мої головні герої вміють розслаблятися не тільки кавою...

"Я стою під душем, гаряча вода ллється на волосся, на плечі, на спину — густо, важко, ніби намагається змити все, що накопичилося за день, за останні дні, за останні роки, здається, стікає по обличчю, по грудях, по животу, між ніг, тепла, майже обпалююча, і я дозволяю собі просто стояти так, не рухаючись, поки шкіра не почервоніє.

Я трясу головою, ніби можу струсити ці думки разом з водою, ні, не зараз, зараз я хочу тільки одне — скинути цю напругу, цю втому, цей клубок у грудях.

Права рука повільно ковзає вниз по животу, пальці торкаються шкіри — вона гаряча, слизька від води, я роблю це ніжно спочатку, просто проводжу долонею , ніби перевіряю, чи готова, готова, дуже...

Потім пальці опускаються нижче, знаходять те місце, яке вже пульсує, вже чекає, я притискаю середній палець  — не сильно, тільки щоб відчути, коло, повільне, ніжне, вода стікає по руці, по зап’ястю, і це додає відчуття, ніби хтось ще торкається мене разом зі мною. Дихання стає глибшим, я притуляюся спиною до стіни — холодна плитка контрастує з гарячою водою, і від цього по всьому тілу пробігає хвиля, стегна напружуються самі собою..."

Хочете продовження? Ласкаво прошу до моєї книги!   https://booknet.ua/book/tn-pomsti-b446515

 З любов’ю, ваша Арія Шульц ❤️