Їхні руки майже торкнулися. Майже — але цього вистачило, щоб у грудях у нього щось різко стиснулося. Він помітив, як вона затримала подих, і зрозумів: вона теж це відчула. А може йому просто здалося.

— Ти боїшся не мене, — тихо сказала Лада. — Ти боїшся того, що станеться, якщо я залишуся.

Він не відповів. Бо вона влучила надто точно.

— Краще йди звідси. Поруч зі мною дійсно небезпечно. Ти нічого про мене не знаєш, — сказав Тимур, стискаючи щелепу. Це може бути підстава. Але, трясця, яка вона гарна.

ОНОВЛЕННЯ невеликі, але щоденні, о 10.00

Дякую читачам! Для мене важлива ваша підтримка моєї першої книги!

Читати тут: НЕБЕЗПЕЧНА БЛИЗКІСТЬ