Який він все-таки страшний...

"Який він все-таки страшний", - подумала вона, прикурюючи. Згадала попередження Рити. Щиро кажучи, що робити з ними двома вона не знала. Окремо так, а разом – ні. Льоха колишній, але він ворог зараз. Стас ніхто. Але зараз він захист. Як поєднати?..

Сьогодні ввечері новий уривок, не пропускаємо, любі читачі.

Там  чим далі, тим веселіше. І хочу також зауважити, що я буду намагатися викласти якомога більше до лютого. Бо написано вже сім глав та епілог. Між ними ще дві в процесі. Все я не встигну показати, це зрозуміло. Але - хоча б до головної драми. 

"– П'ятсот, – чітко відповіла вона. – І ти перший прилюдно скажеш на дискотеці, у парку та на базарі, що все вигадав, нічого в нас не було, ти просто понтанувся. А потім я зустрінусь із твоєю дружиною. Скажу, що ми посперечалися, загналися трохи. І все. А якщо вона не повірить – вибач. Значить, є причини, крім мене, тобі не вірити, – зловтішно додала Лера і насупилась. – Де мої креветки? З Норвегії везуть, чи що?

Двісті на чоботи. П'ятдесят на нігті. П'ятдесят на колготки. Сто Женьці та мамі на пам'ятник відкласти. Сто Стасу за послугу. Мартіні нерви заспокоїти. Вермут має у складі лікарські трави, корисні для жіночого настрою, вичитала десь. Вона чесно розрахувала. Нічого зайвого."

Знаєте, найважче коли пишеш про абʼюз та дівчину-стерво - вчасно вимкнутися і не переносити стиль поведінки на себе в реальному житті. Чесно вам кажу. Це найважче - поринути в образ, щоб написати на максимум. А потім вийти з нього. Я просто відчуваю, як в мене розвивається біполярка з шизофренією. 

Я попередила. 

З любовʼю, Єва