Привіт, мої хороші.

    Сьогодні було опубліковано нову главу  історії "Тебе кохати заборонено". (не за графіком)

Пристрасті саме в розпалі... ))) Якщо ви ще не з головними героями, то приєднуйтесь.

VBPAQ7Li

     Анотація :

      Я щойно розійшлась з хлопцем, який мені зрадив і обіцяла собі, що більше ніяких відносин. Лише навчання і друзі. Та тут з'явився він і мій світ перевернувся. Він - мій новий викладач, від якого всі дівчата в інституті пісяють окропом. І як би я цього не хотіла, та змушена зізнатись, що я теж. Тим більше, що я з ним познайомилась, ще до того, як він прийшов в інститут. Ще й як познайомилась... 
     Його поцілунки зводять з розуму, а руки міцно обіймають. Я втратила голову. Тільки це не правильно. Нам не можна бути разом. І справа не лише в тому, що він мій викладач...
Історія про Єву - доньку Кості і Аліси. Четверта книга циклу "Кохання з перешкодами". 
Книгу можна читати окремо.
- викладач і студентка
- справжнє кохання
- емоційно
- пристрасно
- відверто
- гумор
- таємниці минулого
18+

Уривок

      - А чому ти думаєш що щось сталось? Може вона просто зі... Зі своїм хлопцем. - Вероніка заперечно хитає головою.                  

      - Та немає в неї хлопця.  Вони з Богданом давно розійшлись. Він зрадив їй і підставив. Це саме через нього Єва тоді потрапила під ваш автомобіль. Вона тікала від нього. Я якраз боюсь того що вона з ним. Єва дуже засмутилась коли дізналась що до вас приїхала наречена і тому... Ми вирішили перевірити чи ви... Ну...  Коротше, між ними нічого немає. Вона ж в вас... ну, ви розумієте. Та коли ми вже хотіли лягати спати, Бондар покликав її на кілька слів. Минуло більше години, а вона не повернулась і не відповідає на дзвінок. Я боюсь що цей придурок... Ну... 

     - Трясця! Ви дві дурепи! - підриваюсь і швидко взуваю кросівки. Додумались. Торба! І я повівся як останній віслюк. А потрібно було лише сказати їй, що Даша моя подруга і все. Трясця! Якщо той виродок хоч пальцем її зачепить... Вб'ю тварюку... 

А також, не забувайте додавати до бібліотеки нову історію, яка буде БЕЗКОШТОВНОЮ до завершення.

Уривок:

Олександр підійшов і зупинився за моєю спиною. 

      - Ти довго будеш тут стояти і двері розглядати? Чи намагаєшся відчинити їх поглядом?  - фиркає. 

      - Вони... Не відчиняються. - повертаю до нього голову і все ж зустрічаюсь з його поглядом. 

      - Як це? - бере мене за плечі і відсовує в сторону.  - Трясця! Дійсно не відчиняються.  Ти що навмисне це зробила?  Чи в ліфті народилась і не вмієш користуватись дверима? - в мене від шоку і обурення очі мало з орбіт не повилазили. Ти дивись який нахабний.

      - Ну звісно навмисне. Я ж завжди мріяла замерзнути на лікарняному балконі.  І задай  це питання собі. Коли я заходила, з дверима було все добре. Так що, саме ти їх зламав. -  теж фиркаю і складаю руки на грудях. Тільки тепер зрозуміла що від злості зверталась до нього на ти. Моя відповідь явно здивувала чоловіка, або роздратувала ще більше. Видно з ним так не розмовляють.  А я відчуваю що починаю не лише сердитись, але й замерзати. І потрібен був мені цей балкон? Та й телефон в палаті залишила. Точно! - Зателефонуйте комусь, нехай нас відчинять. 

      - Я б так і зробив , розумнице,  та в мене здох телефон. Набрав на роботу купу дебілів, які самі нічого зробити не можуть, от і посадили батарею за пів дня. - бурчить наче сам до себе і ще сильніше смикає ручкою. - Дідько! В мене ж зустріч через годину. - починає стукати . 

      - Ну, може хтось з дебілів вас замінить. - гмикаю. - Хоча, куди їм до вас? - він розвернувся і підняв брови. 

      - Тобі не казали що в тебе занадто гострий язик?  

      - А вам не казали що ви буркотун? - Олександр розсміявся. І голосно так, щиро... Вперше бачу його посмішку...  Серце знов мліє і роздратування наче рукою зняло. 

      - Як тебе звати, язвочко? 

       - Яна. - відповідаю і обіймаю себе за плечі. Він мовчки знімає з себе пальто і накидає на мене. Такого я не чекала. Цей чоловік хоче щоб моє бідне серденько взагалі збожеволіло? - Дякую. 

       - Здається я тебе вже десь бачив, Яно? - замислився дивлячись на моє обличчя. - Точно. В ресторані. Кілька днів тому.  - він запам'ятав мене? Ну нічого собі... 

Не забудьте підписатись на автора, буде ще багато цікавих історію. 

Дякую, що ви в мене є.)))

ГАРНОГО І СПОКІЙНОГО ВСІМ ДНЯ.

БЕРЕЖІТЬ СЕБЕ І СВОЇХ БЛИЗЬКИХ.