Дівочі посиденьки

А які у вас були специфічні вимоги при влаштуванні на роботу?

І чи обговорювали ви це з своїми подружками?

ЯК ВЛАШТУВАТИСЯ НА РОБОТУ (КОРПОРАЦІЯ САПФІРОВІ ГОРИ)

Вже йшла на маршрутку як зателефонувала Алінка з пропозицією зустрітися в Династії, це так ресторан в Старому місті називається , доїхала маршруткою до ратуші та пішла на здибанку з подругою.

В ресторані було майже порожньо, було зайнято три столики, і наш буде четвертий. Алінка вже чекала. 

– Привіт, що сталося? –запитала, присідаючи за столик.

– Привіт,  як що? В нас сьогодні свято – твій перший робочий день, – от вже ж Алінка, така завжди, радіє чужим успіхам.

– Мабуть. То чим будемо відзначити? Ти щось замовила?

–Так, як тобі суші і трав'яний чай? – запропонувала подруга.

Чому так замовила, бо ми з нею взагалі не споживаємо алкоголь, ні вина, ні крепкі напої, ні коктейлі - абсолютно ніяких алкогольних напоїв. Наших знайомих та друзів, спочатку це дратувало, але з часом вони звикли.

Нам швидко принесли замовлення, і ми присіли на зручні диванчики, щоб обговорити новини.

– Ну розказуй, як тобі нова робота. Цілий день стримувалася, щоб тобі не телефонувати.

– І це добре,  бо в нас дуже цікаві правила на роботі, може для великих корпорацій   це нормально, але як на наш Кам'янець, то перебір, – відповіла я, запихуючи в рот суші.

– О це вже цікаво. І які ж ті правила? Хвати їсти, забереш додому,  там зїси.

– Не  розмовляти по телефону з особистих питань, дотримуватися дрескоду, пити каву чи чай у спеціальний час, здати кров на ЗСУ.

– Ну кров здати, це нормально. Зараз багато організацій так роблять, а от до решти є питання. Але ж це ще не все, ти головне не розповіла,  тягнеш резину, як в телешоу? – як завжди прониклива, моя золота подружка.

– Саме найдивніше,  ти добре сидиш? – я зробила паузу, прямо як у кіно,  а вона аж перестала їсти, – у нас всі працівники синьоокі.

– Триндець. Всі , всі? – перепитала Алінка.

– Так, всі і навіть велике начальство.

– Це повний зашквар, я таке вперше здибаю. А ще є  щось незвичне?

– А це взагалі в мене в голові не вкладається, всі жінки, яких найняли на роботу в наш офіс одного віку, ми всі розміняли п'ятий десяток.

– Змахує на якусь секту, може тобі не варто там працювати.

– Є один бонус, зарплата в мене тисяча євро.

Алінка дивина мене широко відкритими очима, та що тут казати, гроші завжди потрібні, і без роботи сидіти не будеш. Та все ж вона сказала:

– Може це перше враження, а далі все буде добре. Знаєш так буває, що приходиш на нову роботу і все не подобається, а потім все налагоджується.  Придивися, попрацюй хоча б до Нового року,  і якщо ти будеш бачити, що це не твоє - розрахуєшся.

– Так, ти як завжди права, ой Алінко, щоб я без тебе робила. Ти найкраща, – і це чиста правда,  дуже рідко зустрічаються такі люди, як вона.

Ми ще трохи посиділи та близько дев'ятої попрощалися, я викликала таксі, а вона поїхала на своєму автомобілі.

І в якійсь мірі вона виявилася правою, бо за наступні два тижні я трохи звикла і мені вже не здавалося все таке дивне, допоки я не виявила ще одну дивну річ.

Всі жінки на роботі були не одружені та не мали дітей, так ми всі виявилися старими дівами. А це вже мене насторожило....