— Вадим — мій правильний вибір, а ти — моя поразка. Найбільша й найжалюгідніша. Бійся й далі своїх почуттів, Сашко. Тільки від страху не напудь в штани. Мона уявно не буде від такого в захваті! — Ця дівчина жахлива, але зараз я хочу понад усе аби вони були разом. Бо ця маніпулятивна інтриганка просто створена для нього. 

Нашу дискусію перериває велика вівчарка, яка біжить просто на нас. На мить мені стає страшно і я завмираю, але собака валить мене з ніг і починає облизувати від чого я тану, як морозиво на сонці. 

— У цієї тварини більше почуттів, ніж у тебе, Давиденко, — іронічно промовляю я, гладячи нового чотирилапого друга, на шиї в якого видніється червоний шкіряний ремінець. Від нього приємно пахне, а ще — у нього дуже гладка та блискуча шерсть. 

— Ти пошкодуєш про ці слова, Марі. — Мені байдуже. Я більше не звертаю на нього уваги, як він на мене всі останні роки. 

— Боні, звідки ж ти тут? — Собака доглянутий. Підозрюю, що цей бешкетник вирішив попустувати й втік від власника. Слава Богу, що на зворотному боці срібного кулона у формі серця вказаний номер телефону.

— Я втомився від цього цирку, Марі, чесне слово. Йду додому, а ти роби, що хочеш. — Нічого нового. Давиденко знову втікає. Десь я вже це бачила. 

— Ми не закінчили завдання. — З обіцяних 10 кадрів у нас є лише 3 і то я не впевнена, що всі вдалі. 

— А мені байдуже. Нехай відправляє на перездачу, — бурмоче той, копаючи камінь. Боні починає гарчати на Сашка, відчуваючи агресію. 

— Але ж це важливо для мене. Я йду на диплом з відзнакою, — зізнаюся я, чухаючи вівчарку за вушком. Вона така ласкава. Якщо не знайду власника, то не зможу її тут залишити. 

— Тоді вітаю. Така розумна дівчинка точно придумає вихід з ситуації, але вже без мене. Удачі тобі, Марі.

Якщо вас зацікавив уривок, то запрошую до прочитання книги "Вороги кохання".