Чому я написав «око з Меркурія»?

Чому я написав «Око з Меркурія»?

Іноді історії з’являються не тому, що ти хочеш написати книгу.
А тому, що мовчати вже неможливо.

«Око з Меркурія» почалося з простого запитання:
а що, якби хтось подивився на Землю без цинізму, без страху, але з вірою в людей?

Так з’явився Марк — дослідник, мандрівник, той, хто бачить більше, ніж здається.
Він не герой у класичному розумінні. Він — спостерігач. І, можливо, дзеркало.

Ця книга — не лише про фантастику.
Вона про знання як силу, про людей, які змінюють світ не гучними словами, а справами.
Про українців — тих, хто живе в різних країнах, але носить Україну в серці.

Майже кожен персонаж у цій історії має реальний прототип.
Учень. Вчений. Інженер. Лікар. Людина, яка не здалася.
Це моя форма подяки тим, у кого я вірю.

Я не знаю, куди ця книга мене приведе.
Але знаю точно: вона написана чесно.

Якщо ви читаєте ці рядки — дякую, що дивитесь на цей світ разом зі мною.
Подорож тільки починається.

P.S. Якщо вам близька ідея фантастики, в якій головна суперсила — людяність і розум, вам тут буде комфортно.

1 коментар

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
Інші блоги
❤️ візуали до відьмочки❤️
Сама трішки скучила за картинками , тож і вам треба показати, Книжечка тут З теплом ❤️
Я починаюча письменниця...
Я люблю писати і в моїй голові часто зароджується купа ідей для книжок, частіше за все ці ідеї ніколи не потрапляють на папір. Це не перший раз я пробую написати книгу, ні, до цього було багато стартів які не дійшли свого
Без марафонів і подвигів
Любі мої, я нікуди не зникав — просто мовчки відійшов у тінь. Настільки виснажився, що не мав сил навіть повідомити про паузу. Організм чемно сказав: «Стоп». І я вперше за довгий час його послухав. Три тижні відпочинку
До кінця знижки лишилося менше години...
Люблю цю запальну парочку ♥️ Опиняємося у величезній залі, декорованій квітами й золотом. Нік увесь час тримає мене в обіймах, а я, здається, вже починаю до цього звикати. — Не соромся, — тихо мовить, коли
Смарагдова пташка
Вітаю вас, мої читачі. Чи ще пам’ятаєте незавершену історію Аміри-Сеймарін і ту кляту арку, що досі не дає спокою ні героям, ні читачам, ні мені? Можу нарешті повідомити: робота над заключною частиною «Смарагдової
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше