Тато зайшов побажати на добраніч, та повідомив що вони з мамою та Богданом зранку їдуть до Дніпра тому можливо не встигнемо побачитися перед дорогою.
-    Доню, я хочу щоб ти була щаслива. Будь ласка, бережи себе – тато обійняв мене.
-    Я люблю тебе Дмитре Сергійович – сказала я батькові.
-    Яся, знаєш, - тато почав згадувати дідуся, - мій тато колись теж подарував щоденник. Я його написав для твоєї мами. Як раз вона була вагітна тобою, я згадав про нього і почав записувати усе. Я досі пам’ятаю, - він посміхнувся, -  як Марина читала його. Вона інколи перечитує. Там було багато моїх переживань. Але твоя мама, моя неймовірна, була підтримкою для мене.
-    Тату, - я знала, що такого кохання як у них майже немає, - ви неймовірні. Дякую за все.
    Тато вийшов і я заснула. Розмови з ним, ще з самого дитинства уколисували мене. Я стала дорослою. Мою свою відповідальність. Тепер життя Ясі Дмитрівни лише в її руках.
 

https://booknet.ua/book/shchodennik-dlya-kolishnogo-b446340