Привіт)

Я вирішила, що потрібно трохи додати темпів розвитку подій в історії Марини та Євгена.

О, так! Це буде 18+, і я хочу, щоб відповідним сценам мої читачі приділили особливу увагу. Чому? Тому що ми розбиратимемо їх з психологічної точки зору, мені імпонує ідея, що ви зможете щось приміряти на себе, щось зрозуміти, чимось обуритись. Герої будуть дуже щирими, часто не добиратимуть слова, а ми за ними підглядатимемо.

Ділитися висновками зі мною не обов'язково, але дискусії в коментарях, то окрема любов)

Ця книга буде максимально відвертою, я знову граю на стереотипах, бо йдеться про дорослих сорокарічних дівчат, а головному герою тут тридцять. Такий собі солодкий майже заборонений плід.

Будемо говорити про те, чи дійсно можна порівнювати між собою дівчат 20, 30 і 40 років? Чому важливо відчувати себе собою в усіх можливих проявах?

Що робити з думками інших та зі стереотипами, які міцно вкорінені в суспільстві, як не крути?

Такий собі політ вашої покірної авторки на вільну тему. Обожнюю творчість за можливість писати те, що відгукується саме так, як відчуваєш.

Чергова книга про жінок і для жінок, яку я пишу з любов'ю до вас, дівчата. А герой... Ще той поганець, але ми ж таких любимо, правда?

Три позачергові глави вже опублікувала тут, а опівночі продовжимо)))

Ваша Лоре Лея