Іноді сила, якій ти довіряєш, раптово обертається проти тебе. Те, що здавалося опорою, стає загрозою, а тінь із темряви підходить надто близько. Лу опиняється в моменті, де страх стискає тіло, а вибору майже не залишається.

Невеличкий уривок, щоб ви відчули атмосферу ✏️

Кільце на пальці раптово почорніло і її ногу скувала тінь. Невидима сила хапнула її за щиколотку й потягнула назад. Лу впала. Тінь почала обвивати її, холодом проймаючи шкіру.

— Це… пастка? — ледве встигла подумати.

Вона намагалася чинити опір, але сили зникали. Сила кільця, здається, діяла проти неї. І тоді з’явилося світло. Гаряче, палаюче, живе.

— Лу! — пролунав голос Даліна.

Він стояв недалеко, а його очі світилися, як тієї ночі в саду. Він кинувся до неї, здійнявши руки.  З його долонь вирвалося полум’я, що розсікло тінь. 

— Тримайся! Я тут. Я з тобою.

Трохи візуального настрою до цієї сцени✨✨✨

Так її бачить Gemini ( картинка клікабельна на книгу): 

А так Chat-GPT( картинка клікабельна на книгу):

А який варіант подобається Вам?

P. S. Зустрінемося ввечері о 20:00❤️

З теплом, Ірина Саха