Вона повернулася до себе у кімнату. Набрала маму:
-    Мам, - Єва говорила спокійно та впевнено, - я буду говорити а ти слухай. Я будую своє життя. Коли ти обрала іншого чоловіка моєму батькові, - Єва трохи почала нервувати, - ти обрала інше життя. Я не вина, що він (вона так називала вітчима) не заробляє. Але і жити заради вас я не буду.
-    Єво – мама почала кричати у слухавку.
-    Я буду жити для себе. Навчання, я буду оплачувати сама, - вона ледь не плакала, - а ти … Забудь про мене. Я вже не так дівчинка, котра тремтіла від твого крику. Знаєш, я досі боюся подивитися татові в очі. І те, що він далеко інколи навіть плюс. 
-    Ти невдячна. Ми тебе ростили – кричала знов мама.
-    Ні. Я просто жила поруч з вами. Ти ж мене забрала, - сльози все котилися наче горох, - щоб у нього була повна родина. Не в мене. Через його нездатність мати дітей, ти пожертвувала моїм дитинством. У тебе більше немає доньки – сказала Єва і вимкнула телефон. 
    Десь хвилин десять вона дивилася в одно точку. Лише коли відчула головний біль змогла перевести подих. Їй було боляче. І дуже самотньо. Навіть тут. У великому палаці, де повсюди розкіш та багацтва, хлопець який її наче кохає, вона була самотня.

https://booknet.ua/book/narechena-dlya-brata-b447204