Промокоди на платні книжки . Прода на Пов'язану

Уривок з завтрашньої глави  Пов'язаної  для тих кому не сила терпіти . За вашої підтримки це може стати постійною рубрикою )))

Шанталь ретельно зібрала волосся на потилиці, скрутила його в тугий вузол і сховала під темну чоловічу куфію. Рухи були точні, вивірені, майже військові — жодної звичної для неї метушні, жодного сумніву чи нерішучості. Вона не дивилася в дзеркало, ніби їй було байдуже, яке відображення дивитиметься у відповідь.

Я мимоволі затримав на ній погляд . Колись кожен її рух був мовою — тихою, обережною, сповненою стриманої грації. Тепер же в цій зібраності було щось надто жорстке, непритаманне їй.  Вона випросталась, поправила одяг і лише тоді озирнулася на мене — швидко, оцінююче, без звичної теплоти чи роздратування. Погляд ковзнув байдуже , ні за що не зачепившись, і це чомусь боляче заділо.

— Можемо йти, — сказала вона коротко.

Я кивнув, відчуваючи, як усередині ворушиться тривога, якій я вперто не давав імені. Списати все на втому, на пережите, на мою зраду було легко. Надто легко. І я скористався цим, бо іншого пояснення не хотів навіть шукати. Ми вийшли з кімнати, і двері за нашими спинами зачинилися надто тихо — ніби цей простір уже не мав до нас жодного стосунку.

Довелося залишити трактирнику кілька зайвих монет. Він прийняв їх без заперечень, але з тим особливим поглядом людини, яка все зрозуміла ще до того, як їй щось пояснили. Уже коли ми збиралися йти, він не втримався від коментаря:

— Не знаю, кого ви хочете обдурити цим маскарадом, — кинув він навздогін, кивнувши в бік Шанталь. — Чоловічий одяг їй зовсім не пасує. Та й навряд когось справді введе в оману.

У його словах була не лише правда, а й натяк. Вона ж мабуть прийшла сюди в іншому одязі. Зовсім в іншому. Я відчув, як мене пересмикнуло від раптового здогаду . Невже вона вдягла на себе одяг померлого ? Я кинув на неї швидкий, майже побіжний погляд. Вона перехопила його — і лише знизала плечима, ніби питання було надто дріб’язковим, щоб на нього зважати. Потім підтягнула куфію вище, закривши нижню частину обличчя, і цей рух видався мені надто впевненим.

— Якщо не привертатимемо зайвої уваги, — сказала вона рівно, — то ніхто й не дивитиметься.

Жодного сумніву. Жодного вагання. Вона не чекала відповіді й не озиралася, просто першою рушила до виходу. Я на мить затримався, ще раз зиркнув на трактирника — той уже вдавав, що нас не існує, — і пішов слідом, намагаючись не відставати. Чомусь мені здалося, що це не я веду її за собою. Вже на вулиці я навмисне голосно прочистив горло, змушуючи її звернути на мене увагу.

— І який у нас план? — запитав я трохи насмішкувато. — Куди ми йдемо?

Нагородою мені став погляд — холодний, різкий, майже сповнений презирства.

— Додому повертаємось, звісно, — відповіла вона так, ніби пояснювала щось очевидне нерозумній дитині. — Найближчим стаціонарним порталом. Але не з Магорії.

Як вважаєте чому з нею стались такі разючі зміни ? Чекаю на ваші версії в коментарях .

В телеграмі стартував розіграш промокодів , всього призових місць буде три на вибір переможця. В завтрашній главі "Пов'язаної" буде промик на "Шахрайку" , а в "Неупокоєній" На "Тіло для двох"  , а промокод до "Кровних зв'язків" я сховала на сторінках " Приреченої " і ви можете знайти його прямо зараз , я спеціально його не підписувала що б міг знайти тільки той хто знає що саме шукає )))