Нестерпні ранки? Я теж їх такими колись вважала...

Любі читачі, сьогодні вирішила підняти тему "Нестерпних ранків" або "Чому ми неправильно розпочинаємо день?"

Нам тяжко розпочати бадьорий ранок, коли ми неправильно завершили попередній день. На додачу, прокидатися з думкою, що знову йти на ненависну роботу або знову працювати з токсичними людьми.

Весь негатив на роботі ми вбирамо в себе, хоча могли пропустити повз. А потім виникає питання : "Можливо це зі мною щось не так?", "Я не достатньо доклала зусиль", "Наступного разу зроблю краще". Але водночас глушимо внутрішній голос, який кричить: "Тікай звідти!", "Тобі потрібні зміни!", "Тебе тут не цінують!" Знайомо? Отож, і мені також.

 І в один момент я вирішила, що так продовжуватися не може, я більше не буду себе примушувати перебувати в токсичному оточенні, бо цим я роблю гірше лише собі. І як тільки я стала відкритою до змін, мої ранки стали зовсім іншими. Я стала насолоджуватися 5-хвилинною ранковою тишею та дивитись вдалечінь за чашкою зеленого чаю. І так, це дійсно правда, а не видумка, про яку так часто говорять. Щоб відчути цей ранковий ритуал, достатньо провести його всього лише один раз. А потім від нього не захочеться відмовлятися. 

І саме дану проблематику я підняла у своєму новому віріш, уривок з якого наведено нижче.

Уривок з вірша:

Відразу я сама не розуміла,

Як віднайти гармонію в собі?

Як зрозуміти мову, що не має слів?

Невже настільки складно це?

Повний вірш можна знайти за посиланням:

https://booknet.ua/reader/emoc-za-prizmoyu-dush-b445599?c=4918621