Коли реальність не збіглася зі свідченнями.

Брав паузу на новорічні свята. І спішу порадувати своїх нечисленних читачів чимось новеньким.

У двох нових главах «Усіх граней самобичування» історія роздвоюється, але біль залишається один на всіх. З одного боку тут — людина, яка тікає, бо не розуміє, де правда. З іншого ж — система, яка дивиться на цю втечу як на черговий рядок у журналі подій.
Ці глави не про викрадення. І не про злочин. Вони про питання, яке інколи незручно ставити собі самому: 
Хто ж визначає, що з тобою відбувається в глобальному плані насправді? Ти сам чи державний апарат?

 

Аліса прокидається в реальності, яка виглядає знайомою і водночас чужою. Вона чує слова, яким треба вірити, але тіло відмовляється приймати їх як істину. І її розриває тривога.

 

«Ці стіни, ця пічка, стіл, картини, стільці, раковина — вони мені знайомі, але вони не домашні. Мене не має бути тут.»

Тут немає надійного ґрунту. Немає на що спертися. Немає на кого покластися. Є тільки відчуття загрози і вибір без очевидного правильного варіанту.

Тим часом по інший бік історії поліція робить те, що вміє найкраще — оформлює хаос як рутину.

«Колимхольм. Виклик без підтвердження. Жінка стверджує, що стала свідком замаху на вбивство. Перевірити.»

Кілька слів. Без імен. Без інтонації. Без страху. Між цим записом і реальною подією — прірва, але система цього не бачить. Вона працює з документами, з формою, котра не терпить сентиментальності, а не з болем.

«У нас все саме ось так: хтось поставив галочку, хтось закрив папку, хтось вимкнув світло в кабінеті, не підозрюючи, що ці кілька слів можуть важити більше, ніж крик.»

Ці глави ставлять читача в незручну позицію. Тут немає простого “він правий / вона винна”. Є лише зіткнення двох реальностей:

  • внутрішньої, де страх і пам’ять не підкоряються логіці;

  • зовнішньої, де все зводиться до протоколу;

«Я навіть не розпоряджаюся власним життям.»

І головне питання зависає між рядків:

Як часто ми називаємо “неадекватною” людину, яка просто бачить світ інакше — бо їй боляче, страшно або її не чують?

Ні відповідей.
Ні моралі.
Ні спойлерів.

Приємного прочитання.

2 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Наталія Шепель
13.01.2026, 20:57:05

❤️❤️❤️

avatar
Наталія Арден
13.01.2026, 18:59:27

❤️❤️❤️

Наталія Арден, ???

Інші блоги
Зрив масок - Двигуни реальності
(задумливо потирає підборіддя, дивлячись в сторону, потім звертає увагу на вас з загадковою посмішкою) Що ж, раз я ніколи не дочекаюсь, що хтось почне розгадувати мої сюжети і загадки… доведеться робити це самому.
Заборони у стосунках
Хтось скаже, що це червоний прапорець. Хтось, що без «компромісів» нікуди. Обидва партнери вільні робити те, що хочуть. Вони дві незалежні особистості і про заборони у стосунках не може бути й мови! Але якщо ваш коханий
"Моє "Купайлівське диво" до вас надовго
“МОЄ “КУПАЙЛІВСЬКЕ ДИВО” до вас надовго, хоч я й намагаюся викладати оновлення щодня. Отже, що ми маємо? Зовсім інший, нібито не притаманний для мене жанр. Ну, хіба що з натяжкою за українське міфологічне фентезі
З Міжнародним днем спойлерів!✨
Виявляється, сьогодні Міжнародний день спойлерів! Як авторка, яка обожнює обривати розділи на найцікавішому місці, а потім читати ваші емоційні коментарі, я просто не могла ігнорувати цей день. Мої руки так і сверблять
Передплата!❤️новий розділ поза графіком!
Привіт, мої любі Спокусники! Передплата! Дякую, що обрали цю історію. Вірю, вона подарує вам заслужений релакс у цьому шаленому світі. Дякую за ваше придбання! Я неймовірно рада, що ви полюбили Франческу й Данте так
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше