Рецензія написана у рамках безстрокового марафону Тетяни Гищак на міське фентезі "Кришталеві острови" Анна Лінн

   З перших абзаців ти з головою поринаєш в інший світ, приголомшивий, загадковий та на перший погляд не надто привітний. Слова авторки настільки уміло використані, що ти відчуваєш на вустах смак морського повітря і навіть той вітерець, що куйовдить волосся під час подорожі кораблем. Зійшовши із трапу ти разом з головним героєм Едвардом поринаєш у клубок загадок, які залишив йому його брат. 

   Написано настільки легко та емоційно, що ти не можеш відірватись. Особисто я проковтнула цю історію за кілька годин і мені мало. Дуже сподобалось нетривіальне використання образу фей. Щось нове та не таке як у всіх. Це дійсно чіпляє та не відпускає до останнього. Хочеться нарешті упіймати той мерехтливий момент та схопити те примарне створіння, щоб таки побачити їх насправді.

   Історія - неймовірно цікава, захоплююча, місцями лякаюча. Варто лише було хоч на хвильку уявити усі ті експерименти і їх мізерні результати, якби вони відбувались на яву. А ще всі ті безіменні зламані долі, які лише шукали нового життя.

   Але в цій історії є і світлі моменти. Те неймовірно ніжне та ледве вловиме почуття, що зароджується між Авророю та Коулом. Воно ніби ранішні промінчики сонця, що пробиваються крязь важкі дощливі хмари, що більшість часу окутують Кришталеві острови. Воно вселяє надію крізь морок відчаю та страждань, дарує віру у краще майбутнє.

   "Кришталеві острови" насамперед детективна історія, але із яскравим смаком. І коли я говорю про смак, я говорю про справжні відчуття - ти майже відчуваєш запах тієї сирої землі після дощу. Смак зеленої соковитої трави на кінчику язика. А ще постійний передзвін кришталю, десь двлеко на підкірці, але в той же час, так близько. 

   У підсумку скажу - це заплутано, тонко, до бісиків цікаво та мега смачно. Я люблю, коли історія написана так добре, що тебе затягує з головою і не відпускає ще після закінчення. А тут закінчення й взагалі залишилось майже відкритим. Ніби і завершене, але залишає в твоїх руках мерехтливу ниточку, за якою хочеться слідувати далі, але після чашечки запашного зігріваючого трав'яного чаю ;)

   Однозначно рекомендую загубитись на "Кришталевих островах"