Владний, жорсткий, небезпечний, сам собі влада та закон. Такому не відмовляють. Ніколи! А вона ризикнула. Бо заручена з іншим і їй байдуже на його владу та гроші. Але його це не зупинило. Бо ця дівчина стала першою, хто розтопив його крижане серце. Першою, ким він став одержимий.

— І що далі? — з усім викликом, на який була здатна, виплюнула я, припинивши опиратися.

Як же гаряче. І п’яно. А я випила максимум келих шампанського й з’їла з десяток різних закусок, тому спиртне тут ні до чого….

Корбут повільно нахилився. Гарячі губи торкнулися мого вуха, розганяючи орду мурах уздовж хребта.

— Далі ти станеш моєю.

— Он як? І яку ж суму ти мені запропонуєш? — серце, стій!

— Ти скажи, — повільно провів носом по моїй шкірі, і я відчула, як підкошуються коліна, — просто скажи, чого ти хочеш — і в тебе це буде. Що завгодно!

— Я не продаюся!

— Усі продаються, крихітко. Питання ціни. Іноді це гроші. Іноді щось більше. Наприклад, життя.

— Ти все ж вирішив погрожувати мені?

Стало страшно. Страшно від того, що я права. Що він може… Може все. Страшно, що я так на нього реагую. Так, як ні на кого іншого й ніколи…

— Я просто змалював, як воно буває, Белло. За кого ти мене маєш?

— За багатого цинічного мудака, який звик до того, що його бабло вирішує все!

Якщо ти когось боїшся до тремтіння, то зможеш таке сказати? Хіба?

— О, так, я саме такий і є, крихітко, — тверді губи ледь скривилися в подобі усмішки, а потім він знову крутанув мене в танці.

Якби міцні руки мене не тримали, я б впала просто до носків непристойно дорогих туфель їхнього власника.

Прохолодне повітря торкнулося оголеної шкіри мого стегна над панчохами — і та вкрилася мурахами. А потім спалахнула вогнем, бо я відчула його погляд. Красномовний. Однозначний. За таким легко зрозуміти, про що думають.

— Доведеться відвикати, Корбуте. Я виходжу заміж за Юру. Я кохаю Юру. І я ніколи не буду твоєю!