Нова Ера "Код їхнього кохання". Це щось нове.

Слухайте, друзі!

Знаєте це відчуття, коли щось не дає спокою? Коли крутиш в голові одну думку тижнями, і вона не відпускає? Ось так я і дійшов до цього моменту.

Нова обкладинка "Код їхнього кохання" готова.

І це не просто "ну давайте щось поміняємо". Ні. Це була потреба. Бо та історія, яку я написав – вона живе, вона пульсує, вона палає зсередини. А обкладинка має це показувати. Має чіпляти з першого погляду. Має змусити зупинитися й подумати: "Та що ж там всередині?"

Все, що я хотів передати – кожну емоцію, кожен поворот сюжету – тепер тут, перед вами!

А тепер скажіть мені чесно, я буду вдячний кожній думці!

Що ви відчуваєте? Чи зачепило? Чи хочеться відкрити книгу знову пірнути в цей світ? Може, щось не так? Може, є що сказати?

Я слухаю. По-справжньому. Бо ви – ті, заради кого все це робиться. Ваша думка має вагу.

Пишіть, не соромтеся. Мені важливо знати, що ви думаєте.

Дякую, що ви є!

1 коментар

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Тетяна
13.01.2026, 13:17:45

Цікава. Ну, я б сказала, що це у Вашому стилі ;) обкладинка схожа на першу Вашу книгу. Я теж вважаю, що багато авторів не приділяють належної уваги саме обкладинці, бо саме Вона має зачепити, щоб читач захотів зазернути всередину. ...але як на мене, то трохи запроста, тобто .. хочеться чогось складніше можливо?!

Алекс Корн
13.01.2026, 17:47:35

Тетяна, Дякую вам за чесність)
Подумаю, як можна покращити її!
Особисто цікаво, яким обкладинкам надаєте перевагу та на які деталі звертаєте увагу?
Буду дуже вдячний, якщо поділетеся, можливо ця інформація стане в нагоді й іншим авторам)

Інші блоги
Мої думки
Я пишу електронні книжки, бо мене ніхто не слухає. Пишу, бо по- іншому розсипаюся внутрішньо. Іноді тиша лякає, а іноді дозволяє зрозуміти себе. В моїх книжках реальність поєднується з містикою, створюючи магічний реалізм.
Де вас заставало натхнення?
Сьогодні писала продовження «Крихітко, біжи!» у парку з гойдалками. Вайб просто неймовірний. Єдине «але» - шум стояв такий, що написати вдалося зовсім майже нічого)) не та атмосфера для трилера. Бо ці нескінченні:
Чому ми пишемо, навіть коли нас ніхто не читає?
Можливо, тому що письмо ніколи не було лише способом спілкування. Воно завжди було способом існування. Людина пише не тоді, коли їй є що сказати світу, вона пише тоді, коли світ всередині неї стає занадто гучним, щоб мовчати.
Демон без рогів?
Вітаю, мої солоденькі! Ще на початку історії стало зрозуміло, що Лютер — напівкровка, і саме тому він бігає Кел'Зароном без рогів. Але насправді він їх має, як і крила. Як і всі демони. Проте роги для демонів — це
Соцопитування. Проблеми всезнання.
Привіт. Є одна здібність, яка звучить майже як абсолютна мрія будь-якої допитливої людини. Або як прокляття, якщо подумати трохи довше. У світі «Очей Роду» існує дар, що дозволяє бачити майже все. Окрім майбутнього,
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше