Червоні прапорці
Привіт) Запрошую вас сьогодні до закінченої любовної історії “Катастрофа для слідчого”. А поки ви дочитуєте, пропоную побалакати на тему червоних прапорців. Що для вас недопустимо в книзі? Після чого ви її закриєте?
Особисто для мене це тема насилля, яке виправдовують коханням (б’є і любить образно). Люди, які хоча б бачили його поруч, ніколи не будуть виправдовувати насилля. Ну і вагітності. В принципі не читаю про вагітних, не моє. Занадто романтизована тема, як на мене.
Цитата:
— Привіт, Хайлі. Ти як? Ціла? — пролунав занадто добрий вже голос. Я навіть рефлекторно випрямилася на ліжку.
— Ціла, — стомлено видихнула я, заплющуючи очі. У грудях щось невагомо стиснулося, очікуючи продовження.
— Добре, що ціла, — полегшено видихнула бабця і, за своєю звичкою, тут же змінила тон на бурчання з подвоєною гучністю. — А тепер поясни мені, Хайлайн Дарк! Ти що, померти мені задумала?! Я не для того рятувала твою метаморфську пухнасту дупу, щоб тебе якісь бовдури викрадали! Я тобі що казала? Не лізь у сумнівні провулки, не довіряй людям й завжди у сумнівній ситуації перетворюйся на когось страшного! А ти що зробила?!
7 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиОднополые отношения, насилие над личностью (физическое или психологическое), фанатизм - национализм, ну и полная некомпетентность автора в теме, которую пытается осветить.
Хм, бездарність автора. Під цим я маю на увазі не лише рівень володіння словом, але й логічність персонажів, їх дій, сюжет. А так... Немає жанрів, які я не читаю. Ну, не люблю огидні подробиці в жахастиках... коли воно зашкалює... Стокгольмський синдром і т.п. - теж залежить від майстерності автора, хоч ця тема мені і не подобається, але цікаво написаний твір читала б...
Юлія Богута, Так, історії, де ця грань пливе чи зміщена викликають певного роду страх. Що не всі читачі достатньо для такого зрілі.
Насилля — це мінус. Так само, коли сцени кохання в книзі з’являються кожні п’ять сторінок: уже незрозуміло, чи герої кролики, чи їм просто більше нічим зайнятися. Дратує й непослідовність подій, коли спочатку здається, що це авторський задум, а наприкінці виявляється, що стрибки вперед-назад у часі нічим не виправдані. Коли ж сюжет узагалі не в’яжеться — це перший серйозний сигнал. Одне таке ще можна перетерпіти, але якщо подібних моментів кілька, книги цього автора я, швидше за все, більше не відкриватиму. Можливо, колись дам ще один шанс через одну-дві наступні, але наступну книгу точно читати не буду.
анатолій Чумак, Та й набридає, якщо чесно.
Будь - які прояви надмірного насильства.
Тея Калиновська, Що правда то правда. Руки б повідривала б автору який писав наше життя.
Звичайно це насильство і вибачте, але тупа героїня чи герой. Я на фізичному рівні не можу читати про таких...
Юлія Богута, Він її зневажає фігачить, а вона - ну я його зміню.
Або прощає все на світі, або робить вибір від якого залежить майбутнє від балди.
По типу - ой, це старе кладовище де кажуть живе маніяк. Мені точно туди треба піти вночі самій і нікого не попередити, бо я ж журналіст!
Люблю хепіенди. Не читаю де більше двох: в інтимних сценах. Та й любовні трикутники не люблю- метання між двома чоловіками чи жінками.
Христина Погранична, О, трійнички теж не моє) Мало не забула
Коли він на початку знищує її сім'ю, половину книги мучить її, а в кінці у них шалене кохання
Анна Стоун, Схоже на Стокгольмський синдром
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати