Цікаве з книги

Я приходив в себе поступово, все тіло нило, наче мене вантажівкою переїхало, а потім ще собаки те що залишилося розтягали. Голова паморочилась, перед очима все ще було темно, на язиці був металевий присмак, хотілося пити. Я хотів поворухнутися – але зрозумів, що руки завернуті назад, і ноги не вільні.

 А на голові, щось темне, якась ганчірка, яка смердить бозна чим. Тепер ще від цього смороду нудить. І тут я почув кроки: легкі і важкі. Я насторожився – наближалися жінка і чоловік. Потім я почув голоси:

– Хм, і так, п’ятеро…прекрасно. Підуть на досліди. Пакунок розпаковала, молодець дорогенький, ти акуратно його доправив. Хвалю, – почув я мелодичний,  жіночий голос трохи приглушений із-за товстої тканини, що була на мені.

 Голос жінки має приємний, муркочучий тембр, аж слух пестить. Але я напружився. Що це все означає? Який пакунок? Де я, бляха?

– Дякую, моя пані, – сухо відповіли жінці, я почув звук схожий на поцілунок.

  Прекрасно, це що якась збочена парочка, яка викрадає людей, щоб ті слухали їх ігри у ліжку. Тепер мене нудить від цього відкриття.

– Так-так…це наймолодший? – після паузи я почув голос жінки.

– Так, моя пані.

  Я напружився ще більше…здається мова йде про мене. З одної сторони було страшно, а  з іншої хоч дізнаюся нащо мене притягли сюди. Бо невідомість лякала ще більше.

 Я почув важкі кроки, звук замка, що відмикають, неприємно ляснули металеві двері. І до мене різко наблизилися, я напружився всім тілом. З мене стягнули цей клятий мішок.

 В очі вдарило різке світло, я проморгувався. Я відчув рух боковим зором, наче поряд мене хтось став. Мене грубо схопили за шкірки та змусили різко піднятися на ноги, та схопили за нижню щелепу і змусили підняти голову, аж шия хруснула. Та бляха, він що мені в’язи вирів скрутити? Ну і хватка, сталева, мабуть будуть синці від цих клешнів.

– Хм..цікаво. Ну таке…не люблю рудих! Але те що довге волосся плюс, з довгим люблю. Якось не звичний стиль, бо я звикла що мисливці всі коротко стрижені. Це точно мисливець? Як мило він чотириокий! – проговорила пестливо-зневажливо ця незнайомка.

  Це мабуть вона про мої окуляри. Мабуть, треба образитися, але я тільки радий, що не до смаку якоїсь таємничої збоченки.

-------------------------

Посилання на книгу: https://booknet.ua/book/zhivii-metal-proklyattya-kril-b447512