У кожному фентезі настає момент, коли магія перестає бути ефектом
і стає вибором.
Не спалахом.
Не закляттям.
Не красивою формулою.
А поглядом, від якого неможливо відвернутися.
Мар завжди знала правила.
Знала, як має виглядати «правильна» магія, як тримати спину, як дихати, як не виходити за дозволені межі. Вона виросла серед формул, схем і контролю — там, де хаос вважають помилкою, а почуття — похибкою в розрахунках.
Але є речі, які не вписуються в жодну систему.
Дзеркало в її капелюсі не показало обличчя.
Воно показало сутність.
Ту частину, яку не прийнято визнавати.
Ту, яку зручно називати небезпечною.
Ту, що не просить дозволу існувати.
Селебрис знає: справжні дзеркала не для того, щоб милуватися.
Вони для того, щоб перестати брехати.
Цей текст — не про романтику в класичному сенсі.
І не про магію як інструмент.
Це історія про внутрішній злам.
Про момент, коли героїня перестає бути «дочкою», «ученицею», «правильною» —
і починає бути собою.
Далі буде змова.
Будуть плани, архіви, заборонені знання і світ, який тріщить по швах.
Але все це починається тут.
З одного погляду в глибину, з якого вже немає дороги назад.
Якщо вам близькі історії, де магія — це не прикраса,
а відповідальність і ризик,
ласкаво прошу у світ Мар.
Вітаю! Хочу поділитися враженнями від книг, прочитаних під час марафону взаємного читання, організованого Уляною - людиною, яка вразила мене своєю емпатичністю та щирістю. Я обрала дві книги в жанрі
Трохи «причесав» першу частину «Спадок Темного Лісу». Тепер читати зручніше, бо я розбив довжелезні розділи на менші. Також прибрав кілька прикрих „ляпів“ і повністю оновив візуал — нехай нова редакція
Дорогі мої читачі!❤️ Сьогоднішній день я хочу почати з особливих слів подяки. Вчора був неймовірний день — одразу три чудові авторки підтримали мої книги "Викуп за невинність" та "Східна троянда.Оксамитова
Після вчорашнього блогу одного автора і запеклої дискусії під ним я задумалася: а як ми всі сприймаємо чоловіків? Чому у багатьох ще досі уявлення — вибачте — безпомічного, вічно п’яного мужлана? Я не сперечаюсь,
Минуло коло, відгуки розквітли, Та хочеться знов знань і знову світла. Чи не пора нам чергу знов зібрати, Щоб нові глави разом відкривати? Зібравши творчості плоди у кошик спільний, Ми створюємо коло — оберт нерозривний. Тут
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
1 коментар
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
Увійти❓ ПИТАННЯ:
А ти готовий(а) побачити себе без маски —
чи волієш жити з відображенням?
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати