Знижка на (майже) фіктивний шлюб!

Сьогодні приємна знижка на історію про #фіктивний_шлюб.

Але один з героїв зовсім не вдає почуття! ;)

Одна мить у повітрі – й ось мої пальці вже в міцному та щільному охопленні іншого. Майбутнього чоловіка…

Розтягую вуста, промовляю те, чого від мене чекають, обіцяю бути вірною дружиною, любити й шанувати того, кого не знала ще вчора.

Вилиці зводить від напруги, і губи зрадливо тремтять. Добре, що серпанок згладжує риси обличчя.

Арсеній Олексійович Миролюбов теж виявляє бажання стати моїм чоловіком. Рішучість його тону не викликає сумнівів.

Він точно брав уроки з акторської майстерності!

У відповідний момент віддаю букетик Вірочці та розвертаюсь до чоловіка, витягуючи правицю.

Довгі спритні пальці справляються з обручкою без затримок. Наостанок швидко та гаряче стискає мою руку. Підставляє свою – засмаглу і грубувату.

Я граю свою роль не так успішно. Голос раз у раз підводить, затихаючи в неналежних місцях. І пальці мої спочатку невпевнено тримають важку сріблясту ручку, а потім обручку. Вона застрягає на одному із суглобів Арса.

– Сміливіше, я ж не зефірна принцеска, як дехто… – з усмішкою коментує мої потуги. Із силою насовую кільце, зминаючи шкіру, але він лише ширше усміхається. – Ось так!

– Тепер ви чоловік та жінка. Можете поцілуватися.

Ох… А про цей момент я не подумала!

Це обов’язково? У нас же фіктивний шлюб… чи напів фіктивний, – панічно тремтить усе всередині.