Її погляд ковзав по барній стійці, ніби шукала там відповідь на питання. Бар зашумів — хтось сміявся, хтось сперечався, хтось вже ледь тримався на ногах. Бармен, спокійний як кілер коротко відшив двох настирних клієнтів і рушив до блондинки.

Вона помітила його ще за кілька метрів, але зробила вигляд, що ні. Грала холодну, але в очах мигнув блиск — швидкий, як спалах запальнички. Він же все бачив. Він завжди все бачив.

— Схоже, ти не можеш визначитись, — сказав він тихо, спершись на стійку. — Добре. Дозволь мені вибрати за тебе.

Він дістав пляшку, яка виглядала так, ніби пережила не одну ніч у поганих руках, та налив напій, що світився теплими відтінками помсти і спокуси.