✨?? Коли МагІя Не ТоркаЄться — А Палить?? ✨

✨?? КОЛИ МАГІЯ НЕ ТОРКАЄТЬСЯ — А ПАЛИТЬ?? ✨

Іноді достатньо міліметра,
щоб втратити рівновагу.
Іноді — погляду,
щоб серце перестало слухатися розуму.

Він не торкнувся її.
Але її тіло відчуло все.

Коли магія лікує,
а близькість — небезпечніша за будь-яке закляття…

❓ А як ви думаєте:
— що страшніше — дотик чи його відсутність?
— довіра… чи спокуса?
— втекти вчасно — це сила чи слабкість?

Продовження — там, де межі стираються:

https://booknet.ua/book/gra-tnov-manevri-b445527

2 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти

MargFed

11.01.2026, 13:47:01

Чарівний арт

Марса Чаунік

11.01.2026, 13:48:10

MargFed, Щиро дякую!❤️

Марса Чаунік

11.01.2026, 13:47:26

❓ А як ви думаєте:
— що страшніше — дотик чи його відсутність?
— довіра… чи спокуса?
— втекти вчасно — це сила чи слабкість?

Марса Чаунік

1083

відслідковують

Інші блоги

Анна Лященко

В декого добре поставлений командний голос...

Я зайве розговорився і, здається, налякав Вікторію. Використовую стовідсотковий варіант відновити довірливу атмосферу — згадую Шерхана. Демонстративно відкриваю на смартфоні додаток відеоспостереження і дивлюся,

Лана Нова

Вірити чи ні? Що обере героїня?

Оновлення книги "Сіль кохання" чекає на прочитання! Якби ви побачили свого коханця, з машини якого виходить приваблива жінка та ще й заграє з ним, чи повірили б йому, коли б він сказав, що то просто співробітниця? Особливо

Анна Лященко

Прощання...

Нарешті з’являється Кіраха, і я дивуюся, побачивши її заплакані очі. Вона шкодує про те, що я відлітаю? Чи про те, що сталося між нами вранці? Скоріше друге. Стискаю щелепи до болю та гарчу. Дівчина не дивиться на мене,

Вадим Сухобрус

Про кризу фентезі та лінивих авторів!)

Дякую вам, читачі Фейрії! На мій погляд, міфологічне фентезі зараз — жанр, який не надто користується популярністю. Так буває після великих сплесків і сильних, об'ємних історій, що мають неабиякий успіх. І справді, що

Лара Кокура

Плацкартний вагон. Роман і Соломія опинилися

навпроти одне одного. У них немає нічого спільного, окрім квитків на потяг. Роман звик керувати власним життям, Соломія — сподіватися лише на себе. Він опинився там випадково, чи це була доля? Роман намагається