Додано
10.01.26 16:34:55
Закінчення історії "Згадай моє кохання"
Він дивився мовчки.
— Це наша донька. Її звати Богдана. Ти хотів це ім’я. Казав: «Бо вона — від Бога».-сказала вона ледь витираючи сльози.
Він здригнувся. Ледь помітно.
— Я… казав?- спитав здивовано.
Маряна кивнула, ковтаючи сльози.
— Ти співав мені пісні, коли було страшно. Ти клав руку мені на серце і казав: «Поки воно б’ється — я живу».
Мирослава Трояндська
41
відслідковують
Інші блоги
✨️ Оновлення "ПОЛОНЯНКА ХИЖАКА" уже на сайті! ✨️ Здається, нарешті, крига між Марком і Алісою остаточно скресла ❤️ Уривок: Я не можу більше стримуватися... Не сьогодні, не після того, що сталося.
За вікном осінь — із золотим листям, прохолодними ранками й дощами, під які так добре мріяти. У такі дні особливо хочеться тепла: загорнутися в плед, обхопити долонями улюблену чашку й відкрити історію, від якої усмішка
«Діана сиділа за столом, не знаючи, куди себе подіти. — Тобі не зле? — тихо запитав Олег. Дівчина стривожено звела на нього карі очі, тоді як Олег дивився на її живіт: — Він розповів уже? — Угу... —
До перерви залишається кілька хвилин, коли я раптом відчуваю інший погляд. Не липкий, не п’яний, а холодний. Він ніби повільно проходиться по моєму тілу, і я фізично відчуваю кожен сантиметр, на якому затримуються чужі
1 коментар
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиВітаю з завершенням історії ✨
Ромул Шерідан, Дякую
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати