Вам холодно? Пориньте в літо.Кохання і пристрасть!

Привіт, мої хороші.

  Вперше за багато років, зима показала нам всю свою красу. Чесно скажу, я обожнюю таку зиму. Відразу спливають в пам'яті веселі спогади з дитинства. Гарний був час.)))

    Але якщо вам не хочеться виходити з дому через холод, зігрійте себе гарними, літніми, пристрасними історіями кохання, на які сьогодні знижка.

1)  "Моє Чудо-висько." Веселі,  харизматичні  головні  герої , протистояння характерів, шалена пристрасть   і  сільський   колорит.  Не  пошкодуєте!❤️

 АНОТАЦІЯ    

    Орест- самовпевнений, самозакоханий, столичний красень,з дуже заможної сім'ї , який не може зрозуміти, як його старший брат міг закохатись в сільську просту дівчину. Він намагається відмовити брата зустрічатись з нею , але погоджується поїхати в село разом з ним. Там він знайомиться з сестрою братової дівчини, яку зненавидів з першого погляду. Вона незграбна, смішна, уїдлива і просто до сказу його дратує. В них взаємна ненависть з першого погляду і при кожній зустрічі намагаються чим болючіше вколоти один одного. Марта терпіти не може таких нахабних, самозакоханих піжонів і присяглась перетворити перебування Ореста в селі на справжнісіньке пекло. Цей багатій так її дратує, що іноді здається, що вбити готова... Хто ж кого доведе першим і чим закінчиться це божевілля?

Гумор.  Емоції.  Шалене  кохання.  Проста  дівчина  і  багатий  хлопець.  Пристрасть.  Село.

18 +

     УРИВОК

     Зайшов   на   подвір'я    і    почув   сміх    з-за   хати,    десь   зі   сторони    городів.  Чогось   потягло   подивитись ,   кому    там    так    весело.  На    грядці    обидві    сестри    полуницю    вибирають    і   мало    за    животи    не    тримаються    від    реготу.   Старша   в   шортах   і   майці,   молодша    знов   в   якихось   шароварах   і   широкій   футболці .  Навіщо   одягати   цей   несмак ?  Навіть   вдома.   Вона   ж    начебто    не   товстенька,   щоб   щось  ховати.   Навіть   якщо   і   є    щось   зайве ,   то    точно    не    багато.   Волосся   зібране    в  пучок .   Посмішка   до  вух.  Симпатюлька.

       - Ну   ти    смішна    Мартусь. - сміється   Василина. - Як   скажеш    щось ,   хоч    стій - хоч    падай.

      - Я    не    жартую .   От   побачиш ,   цей    принц   самозакоханий    ще    попуститься.   Він    пошкодує ,   що    задирає    мене.  Я    намагаюсь    бути    хорошою   дівчинкою  і   не   звертати   на   нього   уваги ,    але   ж   я   не   залізна.   - як   же    вчасно    я    підійшов.  Мова   точно    про    мене .   Як   вона   мене   назвала?   Принц   самозакоханий?   От   коза    малолітня.    Це    вона,   чи    що ,   збирається    попустити   мене?   Надірвешся   кирпата.   -  Гад   зарозумілий.  Ти    бач ,   з    хом'яками    я    все    життя    спати    буду.    Козлина.   Якщо   всі   такі    як    він ,   тоді    вже    краще    з   хом'яками .   Приїхав   тут   і   носом   крутить ,   наче   це   ми   до   нього  без    запрошення    припхались. -  Василина   регоче .   Я  й  сам  стою  вмираю   з   неї ,   така   смішна   мала.  Буркотунка.

     - Доброго   ранку    дівчата.  -  вони    обидві   стрепенулись .   Марта    відразу   носа   задерла   і   демонстративно    відвернулась,    а    Василина    почервоніла.   Здогадалась    видно,   що    я    чув   їх    розмову.

     - Доброго   ранку   Оресте.   Ти    з    пробіжки? 

    - Так.   Люблю   знаєте ,  тримати    себе    в    формі ,    щоб    не   доводилось   своє    тіло    за    балахонами    ховати.  Так   Мартусь?  -  ця   вреднюга   аж    полуницею    подавилась ,   яку    саме   до    рота   взяла.  - Обережно    пончику!   Що   ж   ти   так?  Ще    одне.   Крім   спорту ,   потрібно   правильно   харчуватись   і   ретельно   пережовувати.   Ну    навіщо   ж    так    напихатись   Мартусь.  

        - Це   я   пончик? - обурюється. - Куди   ж    мені    до   тебе   братись  ,   красеню  ти   наш   незрівнянний ? - пирхає   зі   злості .

      -  Це    правда.    До    мене    тобі    далеко .   Але   ж   не   всі    можуть   бути   ідеальними.   Але   це    не    означає ,   що    потрібно    так   себе   занедбати. - відповідаю   і    ледь    стримуюсь   щоб    не    розреготатись   від   того ,   як   в   малявки   мало   пар   з   носа  і   вух  не   йде    від    люті .

      - Ти   подивись  яка   скотина...     Іди   в    дупу    перець   ти   нафарширований. - крикнула    і   жбурнула   в    мене   мискою .   На   щастя    порожньою ,   бо   я    б    прибив    її ,   якби    зіпсувала    мій    улюблений ,   білий   спортивний   костюм.

      - Ой   як   не    гарно    з    гостями   так    себе    поводити     Мартусю.   Що   матуся   скаже     як   почує?  - вже    не    стримую    сміх.   Яке   ж    мені    задоволення    приносить   її    злісне    пихтіння   і   обличчя   перекошене   від   люті ...

      - Ти    не    гість.   Ти    прищ    на    дупі. - гаркнула   і    втекла.   Сміюсь    закинувши    голову.   Чорт!   Видно    я    якийсь    збоченець,   бо   мені    до    сказу   подобається    її   злити.  Василина   лише    похитала    заперечно    головою    але   промовчала.    

      Заходжу    в    будинок .   Настрій    суперський.  Йду    в    ванну    кімнату ,    роздягаюсь   і    приймаю   душ.   Прокручую    перепалку    з    Мартою    і   губи   самі   собою   розпливаються   в   посмішці.     Сьогодні     вихідний ,   тому    всі    вдома.    Типу    відпочивають.   Хоча    як    на    мене ,    саме   на    роботі    вони    мабуть    відпочивають .  З    самого    ранку    і    до    самого     вечора ,   вони    всі    як   бджілки ...  Я   б    мабуть    впав    з    ніг   ще    до    обіду.   Город ,   грядки ,   садок ,   худоба ,   подвір'я ,  будинки , прання ,   готовка.   Капець!  Там   прополи ,   те    вибери ,   те    полий ,   тих    нагодуй,   там    підмети ,   те    випери...   Ми    з    Назаром    навіть    свої    руки    приклали ...  Воду    з   джерела    носили  дівчатам  ,   а    вони    поливали    грядки.   Навіть   жодного   разу    з   малою   не    погиркались ...  Мабуть   вона   перед    батьками   себе    стримувала.   Та    все   ж ,   кожного    разу ,   коли   наші   погляди   зустрічались,   вона    демонстративно   відверталась    або   закочувала   очі,   типу    я   її   дратую    і    вона    не    хоче    мене    бачити.    Злючка. А   можливо   зрозуміла ,   що   я    їй    не     по   зубах     і     вирішила    здатись.    Коротше ,   потрудились    всі    на    славу.  І    головне ,   все    спокійно   і    злагоджено ,   реально ,   наче    бджілки    в    вулику.   Я    б    в    селі    не    жив.     Точно.   Хоча,   сьогодні    я    трохи   змінив    свою   думку ,   щодо    людей ,   які    живуть    в    селі.    У    всякому    випадку ,   щодо    цієї    сім'ї.  

     До   вечора ,   я    вже    рук    практично    не    відчував.   Зараз    би    толкового    масажиста ,   смачну   їжу   і    в    зручне   ліжечко.    Поки    дівчата    готували    вечерю ,    Микола    Федорович    показував    нам    де   планує    побудувати    баньку    і    як    робить   домашнє   вино.    Нормальний    мужик.   Хоч    думаю   наш   тато    не    зрадіє    таким    новим   родичам ,   якщо   звісно    в    них    все    вийде. 

       Стіл    накрили    в   будинку    в    вітальні ,   бо    нас    багато    і    в    кухні    не    поміщаємось.    Після    такого    продуктивного   трудового    дня ,   вечеря    йшла    на    ура.   Всі    мовчки   поглинали    їжу ,   наче   після    тижневої    голодухи. 

      - Оресте!  - звертається    до    мене   мала.   Я   аж    розгубився   від    цього.   Невже    пам'ятає    як    мене    звати?  - Я    маю    тобі    дещо    розповісти.   - опускає   очі   і    головне    мордочку    таку    невинну    зробила.   Просто    янголятко.   А    я    напружився.   Рано   розслабився   видно,   гадина    не   здалась   і    не    заспокоїлась,   дупою    відчуваю   задумала    щось.   -  Я    хотіла   зробити   добру    справу,   допомогти    тобі ... - підіймає    очі    і   намагається    сховати   посмішку.  -  Загалом ,     я випрала    твій    костюм ,   який    був    в    ванній    кімнаті...  Розумієш ,   я    не    перевірила    пральну   машину,   а    там    виявляється    була   моя    червона    футболка. - прикриваю    очі    намагаючись    тримати    себе    в    руках ,   бо    зараз    просто    через    стіл    вхоплю   за   шию    і    придушу    гадину.   Все    таки    помстилась.    І    головне    навмисне    при    свідках    розповідає ,   бо    розуміє ,   що    нічого   їй    зробити    не    зможу.    -  Загалом,   він    став    блідо-рожевим. -   продовжує  ,   а   я   ледь   стримуюсь . -    Та    рожевий    на    чоловіках    зараз    в    моді,   я    по    телевізору    бачила. - і    головне   оченятами    кліпає ,   вдаючи   милу    дівчинку,   якій    дуже    незручно   і    яка    страшенно    кається.    От    коза  .   Уявляю ,   як    гарно    я    буду    виглядати    в    блідо-рожевому    спортивному    костюмі...    - Вибач    мені    Оресте,   я    випадково.

      - Як    же    так    доню? - сплескує   руками   її    мати.   -  Дорогий    костюм    був?   Ми    заплатимо.

      - Та    ні ,   що   ви.  -  намагаюсь    видавити   посмішку.  - Що    ж   ти    Мартусю ,   такі   неякісні    речі   носиш,   які    линяють?  Гм?

     - Вибач.  - ще   раз   повторює    і   посміхається.

      Після    вечері    я   зайшов    в    ванну   кімнату    і    ще    сам    переконався ,   що   костюм    можна    викинути    в    смітник.    От   зараза    малолітня.   Виходжу    з   ванної  ,   в    той    момент ,   коли    Марта    намагалась    швидко    прошмигнути    на    другий    поверх   в    свою   кімнату...

    Також, сьогодні  діє   знижка  на  дуже  пристрасну   історію   кохання,  яка  має  назву  "Моя  дика  пантера".

Ця  книга  входить  до  циклу  "Підкорені  коханням".  Перша  книга  циклу  безкоштовна.  Тож не  пропустіть  можливість  прочитати  дилогію  за смішною ціною.

Анотація до книги "Тому що кохаю."

   Робочий день нарешті завершився. Іду на парковку до свого автомобіля.
- Ліно! Ліно, зачекай.- гукає Дем`ян . Не можу проігнорувати шефа, тому зупиняюсь. - Я хочу запросити тебе на вечерю.
- Не варто , Дем`яне Дмитровичу.
- Довго ти будеш мене морозити? Я ж бачу що теж тобі подобаюсь.
- Ви помиляєтесь. -  Брешу і роблю кілька кроків до свого авто , коли бачу колишнього чоловіка. Якого біса він тут робить? Щоб Назар мене не помітив , різко розвертаюсь до шефа і обійнявши за шию  накриваю його губи поцілунком. Цей на секунду завис , а потім міцно притис мене до себе і перехопив ініціативу. Як він цілується..., очманіти. Бабій, от і все. Почувши що ми вже залишились самі, розриваю поцілунок і швидко тікаю до свого автомобіля.
- Що це було , Ліно?
-Потім, Дем`яне, все потім. - Чорт! Що я виробляю?

"2) Моя дика пантера"

       Моя  дика  пантера.    

    Він - Дмитро Шевченко , красивий , успішний , самозакоханий і багатий бабій , який змінює жінок наче рукавички. Він обожнює своє життя і не планував нічого змінювити . Він жодного разу не залишав дівчину в своєму ліжку до ранку. Та одного разу система дала збій... Вона - Настя ,
проста але сильна і самовпевнена красуня , якій палець в рот не клади. Після спільної ночі , їх життя змінюється . Кожен з них , намагається приборкати один одного. Але що з того вийде?

-Пристрасть
-Емоції
-Гумор
-Приборкання бабія
-Шалене кохання
-Щасливий кінець

-18 +

Уривок:

Дивлюсь    по   сторонах   і   шукаю     щось   більш-менш    "їстівне"    на   вечір  ,   коли   приходить  Дем   з    двома   дівчатами.     В   одній    красуні   впізнаю    його  Ліну ,    виглядає   вона  шикарно.

      -  Брате ,     ти     знайшов   нам    компанію   на     вечір?     Ліно ,   12  балів.  -  кажу  оглянувши  її.

       -  Вибачте     хлопчики ,   але   якщо   ви  на   полюванні ,   то  ми  пас.   Ми   просто   хочемо   відпочити. -   говорить   друга    дівчина ,     чим    привертає    мою  увагу.   -  Ах     ти    ж     йоп ... !    Яка    дівчина!   Яке   тіло.    Та    це    ж    ходячий    секс.    Гарні   груди ,   тонка   талія ,   спокусливі     сідниці ,   довгі    ноги.      Є   за   що    вхопити    і     є   на    що     подивитись.         Тільки   зараз    підіймаю    очі   на    обличчя.    Навіть    так...  !  Нахабна.!     Дивиться    в   очі    і    поблажливо    посміхається.    Знає    що    апетитна.   Зрозуміла    що   оцінив  .    Гарні    пухкі    губи  ,    зелені     очі,     наче  в   кішки   і   чорне   довге   волосся.   Більше    люблю   блондинок ,    але   дуже    цікавий    експонат.  -  Підбери    щелепу .  -   виводить   мене    з     роздумів   нахабне    дівчисько.   Посміхаюсь.   Вона    мені    однозначно    подобається.

      -   Ну    давай   відпочинемо ,   принцесо.  -   кажу   і   показую   щоб   сідала    поруч  на  диванчик.  

      -  Я   Настя.  -   відповідає    і    сідає    біля   мене.   Пахне    так ,   що   хочеться     вкусити   і    спробувати   на  смак.   

       -  Дмитро.  -   кажу    і    вже    ближче    оцінюю    спокусливі     форми.  

      - Що   ви   будете?    -  запитує    Дем ,    поки  я    підбераю   слину.

      -   Я  не  хочу   нічого. -  відповідає   Ліна.

       -  А   я   б  щось   з`їла. -  каже    Настя.

       -  Замовляй    що   хочеш    красуне. -   посміхаюсь    на  всі   32.

       Настя   замовила    стейк  ,   овочі- гриль   і   салат . 

        -   Любиш    гарно    поїсти ,   солодка?

         -  Люблю   милий .    Маєш    щось  проти?

         -  Аж  ніскілечки.   -  відповідаю ,   кладу    долоню   на  її    стегно   і   стискаю.

         - Дякую ,   але   я   масаж   не    замовляла. -  показує     щоб   я  забрав   руку.

         -   Будеш    вдавати    недоторку ?

          -   Я    ж    попередила ,   що    сьогодні   пас .  Вибач . -  говорить   наче  насміхається.   Дратує    її    самовпевненість. 

           -   Може    якось    зустрінемось,  кудись     сходимо?

          -  Може    й    сходимо.

          -  Номер  телефону    даси?

         -  Номер   дам. -  посміхається  .   Ми    обмінялись    номерами    і    в  цей   момент   прийшла    Ліна     і    сказала  що   йде    додому.  

        -  Вибачте    хлопчики.  -  Настя    швидко   бере   сумочку   і   підіймається    щоб  наздогнати   подругу. -  гарного    полювання .   -  сказала    мені    на    вухо    і    чмокнула   в   щоку.   От   бісівка.

      Дем`ян    зі   злості   перекидає   в   себе    віскі     і    сідає    на   своє    місце.

       -  Що  це   було    брате? -  запитую.   

       -    Всі   нерви  мені   вимотала...  І   головне   ж     бачу   що     подобаюсь...

       -  Може   нафіг?

      -  Ні. - посміхається .  -  буде    моєю.

      -    Про   Настю    цю   щось   знаєш? 

      -    Вперше   бачив.   Сподобалась?

       -     Хороша ,   але    й    нахабна. 

      -  Бачу   що    сподобалась .   -   посміхається .    

     Ми   з   Демом   ще    приблизно    годинку    посиділи   і    поїхали    по   домах   .  Цієї    ночі   я    поїхав  додому  сам.    Не    хотілось     нікого    шукати.     Фурія    чортова     в   голові     поселилась.     Нахабне   дівчисько.     Згадую    її    очі    і     посміхаюсь.    Хочу   стерву.    Аж    дивно    що   настільки     сильно .    Хоча    чого   дивного?    Відмовила    просто ,   от  і     відчуваю    наче    щось   не   завершено.     Нічого.    Це    поправно...    Ну    зачекай   Насте ,   подивимось    хто    буде    посміхатись   останнім.

Приємного читання і гарного дня!