Привіт всім, в кого безсоння

Ліра продовжує свої пошуки правди, і немає нічого погано в тому, щоб піти в клуб

Вона повторила рух зі сну, підняла свої руки і доторкнулася до його волосся, пробиваючи своїми пальцями в ньому доріжки, він здригнувся  від цього руху, але змовчав. А вона притягнула його голову до себе ближче і прошепотіла на вухо:

– Ти моє  темне воронятко, моя темність.. 

В цей момент Срібний Туман, який просочився в клуб разом з нею, почав тонкою вуаллю стелитися під їхніми ногами, немов підігруючи цьому танцю. Напруга була такою високою, що лампи над ними почали ледь помітно тріщати.

Коли музика стихла на найвищій ноті, Ворон не відпустив її. Він нахилився ще ближче, і Ліра відчула його дихання на своїх губах.

– Що ж ти  робиш зі мною… моя… срібність.. – він боявся цього слова, та не зміг його втримати в собі. – ти ж  завтра  будеш мене знову  звинувачувати, що ти робиш?... – Так.. це.. буде завтра…моя темність… будь ласка…

ЇЇ Срібність