Сьогодні зранку, щойно прокинулась, у мене всередині було таке чисте “ааа!” — радість. Бо моя книга «Не для тебе» вже має понад 1000 переглядів ❤️

Дякую вам, мої читачі. Серйозно. За кожен клік, за кожну хвилину уваги, за те, що даєте жити цій історії.. Для автора це не просто цифра❤️❤️❤️ Герої оживають не тільки в моїй голові, а й у вас.

Я вже додала новий розділ і ось кусочок з нього: 

— Хто перекладає? — раптом запитав чоловік, і його погляд ковзнув по присутніх.

Марина відчула, як холодна хвиля проходить крізь неї. Вона сиділа так тихо, що можна було забути про її існування, але цей погляд — він ніби знаходив саме тих, хто ховається.

— Ось, Марина Миколаївна… наша викладачка англійської, — директорка махнула рукою в її бік, як представляють не людину, а “опцію”.

Чоловік повернув голову до Марини. Погляд був прямий, неприкритий — без флірту, без тепла. У ньому не було “подобається/не подобається”. Було “підходить/не підходить”.

— Марина, — повторив він. — Прізвище?

Вона на секунду втратила дихання.

— Козир, — тихо сказала вона.

— Гм, — він кивнув. — Символічно.

Якщо ви вже читаєте — напишіть мені, будь ласка, що відчули до цього чоловіка ?

А якщо ви ще не приєдналися — запрошую ?
«Не для тебе» — історія, яких у нашій країні багато.  Приходьте читати — дуже хочу бачити вас серед моїх читачів.