Усім доброї ночі (сподіваюся, вона пройде спокійно) ✨

А раптом, у когось проблеми з безсонням, запрошую до читання "За руку з Вітром". ☺️

Історія наближається до фіналу, і вже завтра сьогодні о 09:00 відбудеться застілля з батьками:

— От, от! Радий, тітко Іро, що не засуджуєте.

— А за що тебе засуджувати? У тебе гарні батьки — з правильного шляху не збився, а якщо й були помилки, то ґулі набив і пішов далі.

— Дякую за розуміння. Я от що хотів сказати... — Тимур трохи змінив позу і потягнувся за своєю склянкою.

Запахло смаленим! Потрібно піти! Терміново!

— Кавун! — скрикнула я невпопад. — Ніхто не хоче кавуна? Жах як захотілося!

Не чекаючи відповіді, мчу на кухню.

— Ваша б воля, ви б нас ще десять років тому й одружили.

— Ні, Тимуре, не перегинай! — почала виправдовуватися мама. — Ви ж тоді були зовсім дітьми. Так, просто мріяли.

— Домріялися...

— Пропоную випити за таку приємну новину! — перевела розмову трохи в інше русло мама Вітренка, хоча, відчуваю, це тільки початок.

— Ідемо? — нахилився до мене Мур.

— А кавун?

— Зараз поріжу.

— А я піду вмиюсь, щось жарко.

— Це тому, що я гарячий хлопець, — самовдоволено заявив Вітренко.

Не забудьте підписатися, щоб не пропустити спойлери, новини, цікавинки ☺️