Головні герої моєї книги серце між світами
Ілара
Вона — втілення світла у світі туманів.
Зовнішність: Тендітна дівчина з довгим волоссям кольору ранкового срібла або платинового блонду, яке ніби саме випромінює слабке сяйво. Її очі світлі, пронизливі, здатні бачити те, що приховано від інших — емоції та болі чужих сердець.
Стиль: Одягнена у сукню глибокого синього кольору, що нагадує нічне небо або передсвітанкові сутінки. На її грудях, біля самого серця, проявляється магічна печатка — золотисте пульсуюче світло, яке зв’язує її з долею.
Дар: Вона емпат, яка відчуває «ритм сердець». Її присутність заспокоює біль, але водночас вона сама стає вразливою до чужого гніву чи самотності.
Аран
Чоловік, який належить тіням і суворій силі.
Зовнішність: Високий, широкоплечий, із темним, злегка скуйовдженим волоссям. Його обличчя має різкі, мужні риси, а погляд темних очей нагадує безодню, в якій ховається втома та давній біль. Його руки звикли до зброї, а на зап’ясті горить знак, що відповідає печатці Ілари.
Стиль: Носить темний шкіряний обладунок або дорожній костюм воїна. Його вигляд суворий і неприступний, але за цією «крицею» ховається серце, що прагне захистити те, що йому дороге.
Характер: Він — людина обов'язку, яка звикла тримати дистанцію від світу, щоб не зашкодити іншим. Його внутрішній конфлікт — це боротьба між відданістю своєму світу та непереборним потягом до Ілари.
Їхній зв’язок
Вони — дві протилежності (світло й тінь, спокій і шторм), які не можуть існувати одне без одного. Туман навколо них — це межа, яку вони врешті-решт наважилися переступити.
Цитата для опису:
"Ілара була його світлом у вічній темряві, а Аран став її опорою у світі, де вона відчувала занадто багато." Серце між світами перегодте
2 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиСправжня алхімія протилежностей ❤❤️
Кіт Анатолій, Ви дуже влучно підібрали слово. Алхімія — це саме те, що відбувається між ними в цьому тумані... Далі буде ще цікавіше!
Ця історія доволі чуйна, як завжди від душі написана, яким би ти не був воїном а серце прагне кохання, і ти готовий усесь світ закрити своїми крилами аби захистити кохане серце ❣️❣️❣️
Іван Павелко, Іване, ви так точно це відчули... Ви абсолютно праві — я справді часто плачу над своїми текстами, бо проживаю кожен момент разом із героями. Для мене це не просто слова на екрані, це маленькі життя, які я пропускаю крізь себе.
Пам'ятаю, як мені було боляче дописувати фінал книги "Смак літа. Полуничний день". Це була історія про війну, і вона закінчилася зовсім не так радісно, як нам усім хотілося б. Момент, коли тіло Графа привезли додому і весь край завмер у сумі та мовчанні, досі відгукується болем у моєму серці. Те, як Аліса стояла з його улюбленим блокнотом, розуміючи, що це прощання — лише початок життя на одній пам'яті... це було виснажливо, але дуже чесно.
Ви кажете, що яким би не був воїн, серце все одно прагне кохання і захисту. Саме про це я намагаюся писати. Хоча та історія закінчилася важко, вона залишила віру в те, що пам'ять про героїв надихає нас жити далі. Дякую, що ви так глибоко відчуваєте цю душу в моїх книгах. Це дає мені сили продовжувати, навіть коли серце розривається від власних сюжетів. ❤️❤️❤️
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати