Врешті, вона пожбурила губку в темний куток і, зітхнувши, знову обперлася спиною на бортик, закинувши голову назад. Метал балії приємно холодив розпашілу шкіру. Ще вчора вона в цій же ванні ніжилася в обіймах свого демона, не думаючи ні про що, окрім його гарячих рук, його тіла і губ, які ловили її подих.

   Та в одну мить на неї знову навалилося, як прокляття, як нагадування, що вона не просто так сюди потрапила. Наближення Темені стало відчутним просто фізично. Її кров закипала а сила рвалася назовні, немов розпечена лава з киплячого вулкану. І якби не демон, хто зна, чи не спалила б вона пів міста... Знову.

   Але він пішов, і якась пустка розверзлася в грудях. Відчуття те неабияк дратувало. Звісно, за стільки років вони звикли одне до одного. Точніше, звикла вона. Що відчував демон їй було невідомо. Та він завжди повертався, долав відстань між вимірами, і приходив до неї. Але тепер щось змінилося. Вона відчувала, що він більше не прийде. Чуття ще ніколи її не підводило. «Невже, через дівчисько?» Бачила ж, яким поглядом поїдав її, стискаючи в обіймах. І той його замислений вираз обличчя, коли дивився на непритомну дівчину, поки вона обробляла рани, вичищаючи залишки тьми. Знати б ще, що в цього демониська на думці. Та хіба він скаже їй? Ніколи не ділився сокровенним, лише тілом, лише пристрастю і задоволенням. І цього було досить, бо розуміла, що більшого і не могло бути. То що не так тепер?("Четвертий вимір")

Ох, ці демони! Однозначно, щось змінилося, як для самої Рут, так і для її коханця. Вони ще зустрінуться, але що то буде за зустріч? Ох, коли писала, сама в шоці була. До речі, це Азріель, або Аз, але так мало хто дозволяє собі його називати.

Ну що ж, сподіваюся, підігріла трохи інтерес цим маленьким спойлером? А нова частина вже зовсім скоро.