Цікаво.

Чи замислювалися ви коли‑небудь над історіями, які потай зберігають речі минулого?
Якими насправді кольорами були сповнені ті чорно‑білі фото зі старих газет?
Як воно було — жити без сучасних технологій?

Я частенько ловлю себе на таких думках.
І хочу поділитися візуалізацією однієї з них.

Моїм натхненням став один старенький сервант, який увірвався в мою уяву, сповнений дитячого сміху,
прогулянок босоніж по мокрій від літнього дощу траві, чистого свіжого повітря десь там, за вікном, і тихих вечорів, освітлених мерехтливим полум’ям свічки за написанням живої історії.

Саме в такій атмосфері, мені здається, народжувалися думки, що згодом ставали легендами — простими, теплими, справжніми. Тими, що не губляться з часом, а лише набувають нових барв у нашій пам’яті.

На каналі також є версія повної кімнати де можна обернутись навколо. Шкода посилання на ютюб виходить не коректне(