Про все одразу

Писати книгу — це дивне відчуття.
Наче ти живеш одразу у двох світах: у реальному і в тому, який створюєш у своїй голові.

Я тільки починаю свій шлях як письменниця, і чесно — це трохи страшно. Страшно показувати свою творчість людям, переживати чи відгукнеться вона комусь, чи зможе хтось відчути ті самі емоції, які я вкладаю в кожну сторінку.

Але водночас це неймовірне задоволення.
Створювати світи. Давати життя персонажам. Вкладати у текст частинку себе. Це відчуття складно описати словами.

Я дуже сподіваюсь, що моя історія знайде своїх людей. Навіть якщо їх буде небагато на початку. Бо для мене найцінніше — коли хтось читає і відчуває.

І, мабуть, саме заради цього і народжуються книги ? 

2 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти

Бажаю вам багато читачів.❤️

Rina Asher
26.05.2026, 16:40:43

Анастасія Коваленко, Дякую ❤️ навзаєм.)))

avatar
Міраж Ночі
26.05.2026, 13:21:19

Наснаги вам і успіхів. В вас все вийде вірю що ви впораєтесь як найкраще)

Rina Asher
26.05.2026, 13:34:49

Міраж Ночі, Дякую величееезне ❤️❤️

Інші блоги
Кінець.
Не вірю, що пишу це, але «Вороняча принцеса» завершена. Протистояння між Ізабеллою та світом нарешті закінчилося. Як і моє протистояння з натхненням, Microsoft Word і нескінченним текстом. Позаду понад 500 сторінок, понад
Заборонене кохання продовжується
Коли ви бачите, що навпроти йде розкішна жінка, а поряд з нею молодий хлопець, перша ваша думка – це її син? Вони переплели пальці й зашли до ресторану. Адміністраторка одразу підійшла до Єви, намагаючись не
оновлення книги "Потяг №117"
Вже завтра — новий розділ. о 9:00 Цього разу буде більше тиші, ніж гучних слів. Минуле знову нагадає про себе, а одна розмова змінить те, що так довго залишалося невимовленим.
Жіноча помста – страшна річ
Вітаю! Моя новинка «Жінка на годину» увірвалася на Букнет. Тю, з такою героїнею, як Саша Срібна, не могло бути інакше. Сашка вже встигла помститися одному з братів, який зачинив її у ванній кімнаті, і через це вона не
Псс... Спойлер треба?
Астраель повільно опустив руки, розуміючи, що в кожен момент його можуть зупинити. Ланцюги на зап’ястях тихо бриньчали. Озирнувся на свою колишню хазяйку. — Що тепер? — поцікавився він. — Поцілунок, — відьма
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше