Вітаю, любі друзі. 

Історія Ангеліни та Дениса оновлена. Вона поїхала відпочити за місто, неприємності знайшли її і там))

 

— Єво, — вона здригнулась від голосу Дениса, — це правда, що ви самі обирали каст до цього фільму? Чим ви керувались? Ну окрім зірок першої величини, звісно ж.

Ангеліна насилу втримала на обличчі нейтральний вираз, хоча єдиним бажанням було вилити йому в нахабну пику залишок вина і послати нахрін.

— Насправді цим займався Тарас. У мене, в силу зайнятості, немає стільки часу, щоб вивчати хто є хто в нашому кінопросторі.

— Тобто, ви про мене нічого не знаєте?

— Ну чому ж, — Ангеліна змусила себе усміхнутись, — важко нічого не знати про людину, яка світиться на перших шпальтах всіх таблоїдів.

— Логічно. А от про вас я справді не знав нічого. Теж в силу зайнятості.

— Ви ж читали сценарій і погодились на роль. Невже не цікавились?

— Сценарій — це не книжка. І я теж слабо орієнтуюсь у нашому літпросторі.

Боже, він повернув їй її ж брехню. І хоч попередні його слова скидались на завуальоване вибачення, то зараз вони здавались відвертим знущанням.

Запрошую до читання.

З любов'ю, Христя.